Розмовляти з дитиною. У кожної людини є потреба говорити з тими, хто її оточує, та слухати, що вони говорять. Це необхідно і дітям, і батькам. Якщо спілкування не відбувається, наростає непорозуміння. Тоді дитина задовольняє потребу у спілкуванні та увазі за межами родини. А це може бути великою вдачею або великий ризик тому, що таке спілкування може вплинути на неї як конструктивно, так і  деструктивно. Будьте уважними та спостережливими.

Відкласти справи заради спілкування з дитиною. Під час спілкування з дитиною не варто займатися іншими справами. Дитина може подумати, що вона для вас не така цікава, як ваша справа... ( наприклад, комп'ютер). Тому важливо, під час спілкування всю увагу приділити спілкуванню з дитиною та слухати її всім серцем. Це дасть дитині розуміння, що вона важлива, цікава, цінна; її люблять, поважають її думки...

Розмова на рівні зросту дитини. Під час розмови з дитиною надзвичайно важливо знаходитись на рівні дитини, на рівні її очей, наприклад сісти разом на диван, а дорослому ще присісти нижче. Це необхідно для встановлення зорового та емоційного контакту.

Вислуховувати її. Здатність слухати – ключ до ефективного спілкування. Це не так просто, як може здатися на перший погляд. Якщо людина уміє слухати, видно, що їй цікаво; вона прагне зрозуміти, що їй говорять,  дізнатися про відчуття, про погляди своєї дитини, не вступаючи з нею в суперечку. Дитина хоче, щоб її слухали, а значить вона потребує поваги до себе. Якщо дитина помітить байдужість, вона знайде когось, хто вислухає її та висловить їй свою повагу.

Ефективне спілкування з дитиною

«Відображене вислуховування». Слухаючи дитину, дайте їй зрозуміти що Ви чуєте її ( наприклад словами: «угу», «так», « а далі», «що – що»....), дозволяйте і заохочуйте дитину до прояву власних емоцій, почуттів.

« Мова тіла і серця». Уважно слідкуйте за «мовою тіла» дитини та відчуттями в своєму серці , які підкажуть, як почувається дитина, розмовляючи з вами.

Тон голосу та емоційне включення. Обирайте правильний тон голосу, розмовляючи на особистісно значимі теми для дитини. Проявляйте власні емоції, ставлення до теми, яку обговорюєте.

Робіть паузу. Під час розмови дайте можливість дитині подумати, - просто помовчати, не вимагати негайної відповіді.

Підтримка та похвала. Підтримка та похвала необхідні для внутрішнього росту дитини. В неї підвищується самооцінка та розуміння своєї значимості. Дитина, що виросла в постійній підтримці з боку батьків, вчиться такому ж відношенню до себе самостійно. Вона більш впевнена у собі, і у важкий момент зможе знайти тисячу причин продовжити роботу, а не здатися при першій же невдачі. Дитині похвала необхідна постійно, вона допомагає долати всі складнощі дорослішання, долати невдачі і труднощі.

Розповідати дитині про себе. Дітям часто важко уявити, що батьки теж були молодими. Треба не боятися говорити дитині про своє дитинство, молодість, про власні помилки. Але це не привід для повчальних історій на кшталт: «Коли я був у твоєму віці...». Якщо батьки діляться з дитиною своїми невдачами, проблемами, вона швидше побачить в них не тільки батьків, але й друзів. Задовольнити потребу дитини у самовдосконаленні можна привчаючи її до думки, що проблеми можна обговорювати.

Вміти поставити себе на місце дитини. Дитині часто здається, що з тими проблемами, з якими їй довелося зіткнутися, ніхто раніше не стикався. Добре, якщо у неї не буде сумнівів, що батьки зрозуміють, що з нею відбувається. Зовсім не обов'язково мати на все готову відповідь або повчальну історію. Треба лише подивитись на світ її очима, пригадати, як, можливо, ваші батьки критикували вашу зачіску, музичні захоплення, які вони не розділяли і пригадати, що ви при цьому відчували.

Бути поряд. Батьки, звичайно, не можуть завжди бути поруч. Але важливо, щоб дитина знала, що у батьків для неї завжди знайдеться час. Таким чином, задовольняється потреба дитини в ніжності, любові та увазі.

Ефективне спілкування з дитиною

Бути твердими та послідовними. Твердість – не означає прояв агресії та беззаперечного підпорядкування. Це означає, що дітям відомі погляди батьків на життя. Важливо ставити перед дитиною вимоги, які вона може виконати. Якщо батьки послідовні, то дитина ніколи не зможе їм дорікнути у нечесності. Вона знатиме, чого від них слід чекати.

Намагатися підтримувати самостійність дитини. Важливо задовольняти потребу дитини у свободі та незалежності. Надавати можливість бути самостійною, попереджуючи та обговорюючи можливі наслідки... привчайте її робити власний вибір, зваживши всі «+» та «-». Дозволяйте їй теж вчитись на своєму досвіді та помилках. При цьому дайте зрозуміти , що ви при потребі завжди готові надати підтримку і допомогу.

Спілкуватися з друзями своєї дитини. У більшості випадків перші появи шкідливих звичок та й корисних проявляються під впливом друзів. Тому батькам варто знати друзів своєї дитини, розмовляти про них. Знати в якому напрямку зростає дитина та її друзі, вчасно спрямовуючи їх в корисне, позитивне русло становлення.

Пам'ятати про унікальність своєї дитини. У кожної людини є сильні та слабкі сторони. У кожної дитини є здібності, навіть, коли здається, що це не так. Треба допомогти дитині розкрити свої можливості, повірити в себе, підкреслювати найкращі якості її особистості та те, що в неї вже виходить... Якщо вона повірить і побачить свої можливості і вашу віру в неї - спрямує себе на розкриття своїх кращих сторін, досягнення життєвих цілей... Задоволення потреби до реалізації власного потенціалу дитини, допоможе їй долати всі перепони в житті та сприймати їх як сходинку до розвитку та розвивати смак до корисних звичок...

Ефективне спілкування з дитиною

 

 Укладач статті Поліщук О.О.
шкільний психолог