Ах, яке солодке слово – похвала! Ніби перекочується на язиці, як цукерочка. Напевно, недарма це слово схоже і на пахлаву, і на халву. Похвала приємна і потрібна всім, не тільки дітям, але і дорослим. А дітям вона зовсім необхідна як повітря.

Солодке слово - похвала!

  Добре слово і підбадьорює і підвищує самооцінку, і надихає. Але, якщо солодкого переїсти, можуть виникнути проблеми, це всім відомо.

Невже і з похвалою так само?
Можна хвалити «неправильно» і як не перехвалити своєї дитини?
Хтось впевнений, що потрібно хвалити людину, а засуджувати її вчинок. Хтось радить не скупитися на похвалу, а хтось- хвалити тільки за справу. Як не дивно, і ті і інші праві. Тому що головний критерій «правильної» похвали – щирість. Похвалити може  будь-хто і за що завгодно, але головне – від душі, не формально. Діти миттєво відчувають фальш, так народжується недовіра іншим і невіра в себе.

  За що ми хвалимо:малюк вперше встав на ніжки, взяв ложку, сказав перше слово. Звичайно, щонайменше, дивно хвалити за такі «подвиги» потім, коли вже це стало нормою, і звичкою. Але вперше – це ж відкриття!

  Похвала-радість, похвала-подяка,- вона звернена не тільки до дитини, але і до всього світу, Всесвіту... Тут важко переборщити! І як же важко це усвідомити старшим братикам і сестричкам: їм щиро не зрозуміти, за що ж хвалять цього карапуза.

  Перш ніж щось зробити, ми спочатку думаємо про це і уявляємо собі «картинку», потім виникає імпульс – готовність до дії, енергетичне «паливо» для нього. Це називається намір – джерело, з якого народжуються всі наші дії та вчинки. І дуже часто саме намір заслуговує заохочення і похвали. Складно попросити вибачення, коли ти не прав, але здогадатися про це - зробити вже крок. Нехай в силу якихось причин не вийшло допомогти комусь, але саме бажання «рвонути» на допомогу – це головне. Деколи дуже важливо допомогти цьому паростку пустити корінці, а допомогти можна доброю похвалою.

 189-02-solodke-slovo-pokhvala

  Процес – це основа життя і розвитку дитини. Спроба, захоплення дією, незалежно від результату заслуговують похвали! Нехай поки на підлозі калюжі та брудні розводи після прибирання, але ж дитина вимила підлогу сама! Правда, є маленьке слово «поки»- в якийсь момент саме якість результату виходить на перший план. Коли кількість переходить в якість – це питання до батьківської інтуїції, вона підкаже, як, уникнувши надмірної строгості, все ж таки надихати дитину на зростання та саморозвиток.

  Цікава думка Р. Нарушевича, відомого сімейного психолога, про тещо дівчаток і хлопчиків потрібно хвалити по-різному. Тому що  дівчинці необхідно розкрити в собі жіноче начало, а  хлопчику – чоловіче.

  Жінка – це світло, внутрішня краса, затишок,турбота, атмосфера любові, доброти.., а чоловічок – це рішення, справи, вчинки, уміння бачити перспективу...

  Дівчаток не треба хвалити за зроблене та робити на цьому головний акцент, тому що  такою похвалою ви сприяете її деградації. Якщо дівчинку хвалити тільки за те, що вона зробила: дуже смачно, дуже красиво — в результаті формується таке її розуміння, "...що визнання мені прийде тільки за мої заслуги. Визнання мені прийде тільки за те, що я зробила". Це знищує жіночий принцип. Здоровий стан речей – я гідна любові, тому що я є, тому що я — розумниця, бо я — господиня, тому що я — помічниця, бо я — принцеса, тому що я — фея, я - красуня..."

 Солодке слово - похвала!

   Ось тоді у жінки здорова психіка, тому що схвалюють її саму природу, тобто щоб їй отримати любов, похвалу, підтримку, ласкаві слова,- потрібно просто залишатися собою. Ось у чому принцип виховання дівчинки.Тоді вона прагнутиме бути хазяйновитою; вести себе чемно та красиво, як принцеса;бути доброю та ласкавою, як фея... Якщо ви починаєте її хвалити тільки за заслуги, то вона відразу починає думати: "... мене саму хвалити нема за що, любов та підтримку я можу тільки заробити, будуть заслуги – буде любов". Саме через це дівчата починають вести психологічно себе як хлопці та втрачають ніжні, тендітні, добрі жіночі якості, психічне, емоційне та з часом фізичне здоров"я (дещо - зразу, дещо - через деякий час, а дещо - підриває майбутне жіноче здоров"я...). Виходить, що дівчинку потрібно хвалити не за смачний салат, а за те, що вона гарна господиня, не за акуратно вишиту хустинку, а за те, що вона чудова рукодільниця і розумниця...Тому бережіть теперішне та майбутне психічне, емоційне та фізичне здоров"я дівчинки починаючи  з дитинства.

 Солодке слово - похвала!


   Хлопчики – повністю навпаки. Мами дуже люблять говорити: ти у мене така краса, такий розумник, такий молодець. Начебто добре. Насправді, така похвала тільки сприяє деградації чоловіка, якщо на цьому робити акцент. Тому що йому вважається, що він сам по собі хороший. А чоловікові добре психічно, емоційно та фізично тільки якщо він чогось досягає, отримує певні результати.
Тому, щоб хлопчика спонукати до того, щоб він удосконалювався і відчував себе щасливим в результаті, йому треба говорити дуже часто про його заслуги. Наприклад, що дуже гарно зроблено, дуже здорово, дуже вміло, що  це було відповідальним та сміливим вчинком.Так ми розвиваємо його чоловічі якості характеру та його чоловічу природу.

Солодке слово - похвала!


   Таким чином, хлопчикові всі ці ласкаві слова потрібні в меншій мірі, ніж дівчинці, так як його природа розвиватися. Йому потрібна похвала за те, що він досяг. Замість того, щоб сказати: зайченя, сонечко, — для хлопчаків старше дуже важливо, щоб ви їх літак показували, зроблений з лего, всім присутнім гостям. Це важливіше, ніж усі «сонечка», «лапоньки», «заїньки»... "Подивіться, що він зробив, вгадайте хто це зробив? Правильно, це Альоша зробив, це наш син" - такі похвальні слова - більший стимул для хлопчика. Виходить, що хлопчика необхідно хвалити відповідно через конкретні вчинки і справи, тому що "чоловікові добре тільки, якщо він чогось досягає" (Р. Нарушевич). Цікава думка, є над чим поміркувати.

Солодке слово - похвала!


   Похвала – дуже різнопланова дія. Це і підбадьорення, і провокація, і маячок для дитини в оцінці себе та своїх вчинків: «добре-погано», «правильно-неправильно», це вираз радості перемоги, це коригування поведінки... та багато ще справ у похвали! І залежно від дії та ситуації народжується її форма – не обов'язково в словах, похвала може виражатися в непомітному потиску руки, у швидкому поцілунку, виконаному гордості погляді...
   Похвала – це позитив. Почувши від вас похвалу, дитина розуміє, що вам подобається,те, що вона робить; ви її підтримуєте, і в неї з"являється бажання продовжувати. У дитини підвищується самооцінка і розуміння своєї значущості: «Якщо мене хвалять, значить, я хороший, роблю щось хороше». Починаючи щось нове, пробуючи себе в чомусь, дитина, яку раніше багато хвалили, буде впевненіше починати розвиватися в новій діяльності, буде знати, що її підтримають. Підтримка та похвала дитині необхідні для її внутрішнього росту.

   Дитина, яка виросла в постійній підтримці з боку батьків, вчиться такому ж відношенню до себе самостійно.Тоді вона зростає більш впевненішою у собі, і у важкий момент зможе знайти тисячу причин продовжувати роботу чи певну справу, а не здатися при першій же невдачі. Звичайно, у неї можуть бути невдачі, але відчуваючи за спіною підтримку, вона їх подолає, і вилучить корисний урок для себе. Дитині похвала необхідна постійно, вона допомагає долати всі складнощі дорослішання, долати невдачі і труднощі. Якщо дитина буде відчувати підтримку і турботу з боку батьків в будь-які моменти свого життя, вона буде з більшою радістю братися за підкорення нових висот. 

   Якщо похвала народжується з любові, їй нашкодити неможливо. Любов і увага знайде і правильну форму, і потрібні пропорції. Хваліть своїх дітей від душі!

Солодке слово - похвала!

  Щоб дитина відчула вашу підтримку і турботу, любов та увагу, щоб вона відчула себе потрібною обов'язково говоріть слова любові і захоплення.
    Таким чином, похвала для дитини - це можливість повноцінного розвитку, емоційного підкріплення, впевненості у собі... Якщо ви хочете, щоб ваші діти виросли успішними і впевненими в собі,- хваліть їх та підтримуйте. Знаходьте в будь-якій ситуації позитив, і тоді його стане більше у житті....

 

 Укладач статті Поліщук О.О.
шкільний психолог