У кожній родині під впливом різних факторів складається певна, далеко не завжди усвідомлена нею, система виховання.
Батьки мають найбільший вплив на життя своїх дітей. Саме тому їх розуміння того, про що діти повинні думати, як вони повинні вчитися і як їх необхідно виховувати, має вирішальне значення у формуванні майбутньої моделі поведінки зростаючих дітей. Такі фактори, як гени, оточення, культура, стать і фінансове становище, мають менше значення. Дослідження показують, що існує взаємозв'язок між батьківським стилем виховання і :

  • Успішністю дитини в школі та житті;
  • Формуванням повноцінної особистості дитини;
  • Можливістю її залучення у громадську позитивну корисну діяльність або втягнення у злочинну діяльність;
  • Проявом доброзичливості та громадської порядності, людяності; або жорстокості і антигромадської поведінки;
  • Натхненням працювати, мати корисні звички та вести здоровий спосіб життя або пасивність та нетверезий спосіб життя;
  • Рівнем її самооцінки, мірою відповідальності за вчинки...

 Стилі виховання

Отже, давайте докладніше розглянемо стилі, які використовують батьки у вихованні своїх дітей та разом проаналізуємо наслідки нашого виховання!

Найпоширенішою класифікацією стилів спілкування батьків і дітей є їхній розподіл на наступні стилі виховання:
• Авторитарний (диктатура);
• Поступливий (невтручання, гіпоопіка або гіпопротекція);
• Гіперопіка (гіперпротекція);
• Демократичний, авторитетний (співробітництво);
• Хаотичний.

Стилі виховання

Кожний із цих стилів має свої особливості й по –різному відбивається на особистісному розвитку дитини. Розглянемо кожен стиль виховання у подробицях впливу на розвиток дитини. 

Хаотичний стиль виховання (непослідовне керівництво).

Далеко не завжди всі стилі проявляються в чистому виді у родині. Батьки в різних ситуаціях можуть застосовувати різні стилі виховання. Наприклад, у ситуації конфлікту батьки діють методом диктату, а в «мирний час», навпаки – допускають потурання. Однак таке чергування стилів, така непослідовність, також не сприятливо впливає на дитину. У родині необхідно встановити єдиний стиль виховання, зрозумілий дитині, що враховує її потреби й можливості.

Хаотичний стиль виховання - це відсутність єдиного підходу до виховання, коли немає ясно виражених, визначених, конкретних вимог до дитини або спостерігаються протиріччя, розбіжності у виборі виховних засобів між батьками, або між батьками і бабусями, дідусями.
У батьків, особливо у матері не вистачає витримки, самовладання для здійснення послідовної виховної тактики в родині. Виникають різкі емоційні перепади у відносинах з дітьми - від покарання, сліз, лайки до зворушливо ласкавих проявів, що призводить до втрати батьківського впливу на дітей. З часом дитина стає некерованою, не прислухається до думки старших, батьків.
При такому стилі виховання фрустрируется одна з важливих базових потреб особистості - потреба в стабільності і впорядкованості навколишнього світу, наявності чітких орієнтирів в поведінці і оцінках.
Фрустрація - психічний стан, що викликається об'єктивно непереборними (або суб'єктивно так сприймаються) перешкодами, що виникають на шляху до досягнення мети. Виявляється у вигляді гами емоцій: гніву, роздратування, тривожності, почуття провини і т. п.
Непередбачуваність батьківських реакцій позбавляє дитину відчуття стабільності і провокує підвищену тривожність, невпевненість, імпульсивність, а в складних ситуаціях навіть агресивність і некерованість, соціальну дезадаптацію.
При такому вихованні не формуються самоконтроль і почуття відповідальності, відзначаються незрілість суджень, занижена самооцінка...

Шановні батьки!

Стилі виховання

Пам'ятайте, що Ваші діти колись будуть батьками і у них виникне, свого часу, та ж проблема зі своїми дітьми, яка стоїть зараз у них зі своїми батьками, тобто з Вами.

У Ваших силах навчити їх оптимальним способам взаємодії, щоб вони могли уникнути в майбутньому тих проблем, які виникають у Вас.

Стилі виховання

Пам’ятайте, що для Вашої дитини найголовніше – це Ваша любов і Ваша повага!

Продовження у наступній статті...

 

 Укладач статті Поліщук О.О.
шкільний психолог