Поступливий стиль виховання (ліберальний стиль виховання, в термінології інших авторів - «потурання», «поблажливий», «гипоопіка» або «гипопротекція»):

Особливості: при цьому стилі виховання батьки формують в дитині «волю», самостійність і розкутість. Вони дозволяють їй робити абсолютно все, що вона хоче, не накладають ніяких обмежень. Батьки не допомагають дитині й не заважають, не приймають ніякої участі в становленні особистості.

Для ліберального (вільного) стилю характерні теплі відносини між батьками і дітьми, низька дисципліна, спілкування "дитина-батько" превалює над відносинами "батько- дитина", а також ліберальні батьки не покладають на своїх дітей великих очікувань. Дитина належним чином не направляється, практично не знає заборон і обмежень з боку батьків, або не виконує вказівок батьків, для яких характерне невміння, нездатність або небажання керувати дітьми, спрямовувати їх у корисне русло та підтримувати в цьому.

Поступливий стиль спілкування припускає тактику невтручання, основу якої, по суті, складають байдужість і незацікавленість проблемами дитини.

Поступливий стиль виховання

Загальними особливостями поступливого й авторитарного стилів спілкування, незважаючи на нібито їхню протилежність, є дистанційні відносини, відсутність довіри, відчуженість, демонстративне підкреслення свого домінуючого стану.

Ліберальні батьки турботливі, уважні, у них дуже тісні відносини з дітьми. Найбільше вони турбуються про те, щоб дати дітям можливість виразити себе, творчі сторони своєї особистості і індивідуальність, і зробити їх щасливими. Вони вірять, що саме це навчить їх відрізняти правильне від неправильного.

Ліберальним батькам складно встановити чіткі межі допустимого в поведінці для своїх дітей, вони непослідовні і часто заохочують розкуту поведінку.

Якщо певні правила або стандарти і існують в сім'ї, то дітей не змушують дотримуватися їх в повній мірі. Ліберальні батьки іноді наче приймають накази та інструкції з боку своїх дітей, вони пасивні і наділяють дітей великим впливом у сім'ї.

Поступливий стиль виховання

Такі батьки не покладають на своїх нащадків великих надій, дисципліна в їх сім'ях мінімальна, і вони не відчувають велику відповідальність за долю дітей.

Ліберальний стиль виховання характеризується наданням повної самостійності дітям. Ліберальне ставлення батьків, здається, могло б сприяти успішному самовизначенню і формуванню відповідальної позиції особистості. Але для цього особистості потрібно вже мати чітку систему власних орієнтирів: цілі, принципи, морально-етичні еталони тощо.

Оскільки суб’єктивна картина світу в підлітковому віці лише формується, то підлітки потребують допомоги для орієнтиру в складному і мінливому світі. Якщо цю функцію не виконують батьки, вони шукають інших авторитетів, які часто суперечать один одному.

Невизначеність суб’єктивних орієнтирів знижує самооцінку особистості, породжує почуття безпомічності, неспроможності знайти свій шлях у житті. І в таких умовах ліберальна позиція батьків сприймається підлітками як відстороненість, байдужість, навіть як егоїзм. «Їм немає діла до мене!» - думають у таких випадках діти.

Отже, надання підліткам надмірної свободи так само небезпечне для становлення їх особистості, як і надмірне її обмеження.

Парадоксально те, що діти з таких сімей стають самими нещасними. Вони більш схильні до таких психологічних проблем, як депресії і різного роду фобії (різного виду страхів, побоювань в тому числі надуманих), серед них висока схильність до вчинення насильства. Вони також легко втягуються в різного роду неправомірні дії.

Дослідження показали, що існує зв'язок між ліберальним вихованням і злочинами серед малолітніх, зловживанням наркотиками та алкоголем, а також ранньої сексуальною активністю.
Такі батьки прищеплюють своїм дітям думку, що вони можуть домогтися бажаного, маніпулюючи оточуючими: "Діти набувають хибне відчуття контролю над своїми батьками, а потім намагаються управляти і оточуючими їх людьми". Пізніше вони погано встигають у школі, значно частіше не слухаються старших, а "також можуть спробувати порушувати нечітко сформульовані закони і правила".

Поступливий стиль виховання

Так як таких осіб не навчили контролювати себе і стежити за своєю поведінкою, то у них менше шансів розвинути почуття самоповаги. Недолік дисципліни викликає у них бажання самим встановити будь-який нагляд, тому вони "докладають багато зусиль для встановлення контролю над своїми батьками і намагаються домогтися від них контролю над собою".

Незадоволені психологічні потреби приводять дітей ліберальних батьків до того, що вони стають "уразливими і нездатними протистояти щоденним проблемам, що заважає дитині в повній мірі брати участь в житті суспільства". А це, в свою чергу, перешкоджає їх соціальному розвитку, формуванню почуття власної гідності і позитивної самооцінки. Не маючи високих цілей і надій, "діти ліберальних батьків зазвичай насилу контролюють свої імпульси, вони проявляють незрілість і не бажають брати на себе відповідальність".

Стаючи більш дорослими, такі підлітки конфліктують з тими, хто не потурає їм, не здатні враховувати інтереси інших людей, встановлювати міцні емоційні зв'язки, не готові до обмежень і відповідальності. З іншого боку, сприймаючи недолік керівництва з боку батьків, як прояв байдужості і емоційного відторгнення, діти відчувають страх і невпевненість.

Існує міцний взаємозв'язок між ліберальним стилем виховання і поганою успішністю в школі, так як батьки мало цікавляться освітою дітей і не проводять з ними обговорень і дискусій на різні теми. Іншими негативними наслідками є порушення сну і відсутність почуття безпеки.

Можливі наступні варіанти розвитку особистості при поступливому стилі виховання:

1 варіант – вільний, але байдужий:
• Самостійність;
• Нездатність до близкості й прихильності;
• Байдужість відносно близьких («це не мої проблеми, мені однаково»)
• Відсутність бажання подбати про когось, допомогти, підтримати;
• Мало «щиросердечного тепла».

2 варіант – особистість «без гальм» і «без заборон»:
• Хамство та вседозволеність;
• Брехня, крадіжки, розбещеність;
• Безвідповідальність, не вміння «дотримувати слова».

Рекомендації:

  • Поміняйте тактику спілкування й відношення до своєї дитини.
  • Постарайтеся відновити взаємну довіру й повагу.
  • Встановіть систему заборон та обмежень і увійдіть самі в життя дитини.
  • Допоможіть їй брати участь у житті родини, чітко позначте функціональні обов'язки дитини в родині, обговоріть свої вимоги й очікування від неї, влаштуйте все так, щоб вигравали всі...
  • Створіть всі разом сімейний комітет на якому б вирішувались всі питання сім’ї.
  • Проявляйте «щиросердечну теплоту» до дитини, підкреслюйте її важливість для вас і винятковість, розмовляйте з нею і цікавтеся її думкою, життям.
  •  Пам’ятайте, що дитині необхідна ваша щира участь у її житті! 

 Бажаю Вам успіхів!!!

Укладач статті Поліщук О.О.
шкільний психолог