Назавжди запам'яталися материнські слова, що й досі вчуваються в снах: «Діти мої! Навчайтеся і живіть для людей! Не соромтеся творити добро, любити та поважати ближнього свого!». Той мудрий мамин заповіт став дороговказом, який привів до школи.

Навчаючись у Київському державному педагогічному інституті ім. О.М.Горького на фізико-математичному факультеті, Олена Степанівна навіть не здогадувалась, що дорога приведе її до школи робочої молоді. Було це у далекому 1977 році і стало єдиними записом у трудовій книжці.
Нині вчитель вищої категорії, вчитель-методист, керівник шкільного методоб'єднання вчителів природничо-математичного циклу, добрий порадник. Слухати її дуже приємно: захоплено розповідає про свою роботу, поділиться доброю порадою у важку хвилину і ніколи не залишиться байдужою. Завжди з добрим , лагідним поглядом. Мудрий наставник, який завжди допоможе , порадить і просто лагідно, по-материнські посміхнеться.

Свій авторитет серед учнів Вдовцова Олена Степанівна завоювала не надмірними вимогами, двійками, моралізуванням, а тим, що вона не примушує учнів вивчати матеріал підручника напам'ять, а цінує самостійність, кмітливість, уміння логічно осмислювати, аналізувати та зіставляти навчальний матеріал. І що найголовніше, вона ніколи не принижує гідність учня, бачить у ньому насамперед людину.

Як зробити урок не тільки цікавим, а й захоплюючим, як перетворити його на годину приємного спілкування , хвилюючу мандрівку в світ «сухих» цифр та знаків, це питання постійно хвилювало й не давало спокою, спонукало до пошуку ефективних методів та прийомів, які допомагали б з найбільшою повнотою ввести дорослих учнів у чарівний світ математики. На уроках Олени Степанівни панує атмосфера доброти й довіри. ЇЇ хвилюють і проблеми, яких так багато сьогодні в учителів математики: навчити учнів працювати самостійно, розвивати їх мислення, готувати до сприйняття та осмислення математичної науки. Вчитель-методист створила свою систему стимулів розумової діяльності, розробила свої методи, постійно шукає такі, які б сприяли глибокому засвоєнню знань дорослих учнів. Вона робить свої уроки цікавими, змістовними, доступними для учнів з різними рівнями розвитку, спонукає учнів до співтворчості, виробляє в них навички самостійної роботи, здобуття знань, допомагає включатися в активний процес пошуку і пізнання. Споглядальний тип навчання у Олени Степанівни вже давно поступився місцем активнопошуковому характеру вивчення і засвоєння матеріалу. А це - не нав'язування готових висновків, а власне розуміння. Тому, керуючись принципом не давати учням знання в готовому вигляді, вона застосовує такі форми й методи навчання, які пробуджують інтерес, бажання самостійно працювати, поступово підніматися на вищі сходинки знань.

Щоб навчити учнів правильно висловлювати думки мовою математики, Олена Степанівна використовує в своїй роботі опорні схеми-конспекти, які започаткував В.Шаталов. У процесі вивчення матеріалу вчителька заохочує учнів до складання опорних конспектів. Після детального обміркування один з учнів записує конспект на дошці та пояснює його. Інші учні висловлюють свої думки, вносять доповнення та поправки, а вже після цього весь клас записує конспект в зошити. Складання опорних конспектів учні виконують як у класі, так і в вдома. Опорні конспекти з успіхом використовуються для перевірки знань учнів. Є можливість за 5-10 хвилин перевірити знання всього класу. Деякі учні до розробки опорного конспекту ставляться творчо, а саме: вносять у запропоновані конспекти зміни та доповнюють їх. Це свідчить про те, що робота з опорними конспектами розвиває логічне та самостійне мислення учнів.

«Опорні конспекти допомагають і учням, і вчителю підвищувати ефективність навчання», - вважає Олена Степанівна, - «тому вони використовуються разом з іншими методами навчання, які дають змогу узагальнювати матеріал, систематизувати його і сприяють швидкому та чіткому засвоєнню вивченого матеріалу. Мета вчителя – пробудити та задовольнити глибокий інтерес учнів до пізнання предмета».

У 2005 році науково-методичною радою Київського ОІПОПК м. Біла Церква була затверджена і рекомендована для використання у вечірніх школах Київської області її адаптована програма з математики для 10-12 класів. Згодом ця програма була взята за основу програми для вечірніх шкіл, затвердженої Міністерством освіти і науки України.

Олені Степанівні не байдужа доля вихованців, тому готуючись до уроків замислюється не лише над тим, як подати навчальний матеріал, щоб досягти кращого засвоєння, а й над тим, розвитку яких здібностей учня може сприяти ця тема, який виховний потенціал закладено в неї.
«Дуже важливу роль відіграє залік при навчанні учнів, які з тих чи інших причин пропускають заняття в школі», - вважає вчителька, - «тому введення залікової системи у вечірніх школах значно підвищило б ефективність навчання».

Залік у вечірній школі не тільки спосіб перевірки знань і умінь – це частина навчального процесу, одна із форм навчання. Приймаючи систематично заліки вчитель більш глибоко вивчає знання учнів і виявляє недоліки навчання, тому Олена Степанівна розробила методичні рекомендації, щодо проведення заліків у вечірній школі. Вчителька постійно працює над особливостями викладання математики в цій системі, а практична компетентність математичної освіти у вечірній школі являється основною її складовою. Використання виробничого досвіду учнів забезпечує тісний зв'язок теорії з практикою, тому вчитель може пробуджувати інтерес до вивчення математики, саме пов'язуючи її з виробництвом. Задачі виробничого змісту розглядаються тільки тоді, коли є органічний зв'язок їх з програмним матеріалом.
Усі уроки Олени Степанівни – чи то нестандартні , чи то традиційні за формою, - завжди нестандартні за своїм настроєм. Такт учителя, сприятлива психологічна атмосфера, дружелюбність роблять їх «нестандартними» в найкращому розумінні цього слова.

Моя розповідь про Олену Степанівну була б не повною, якби я не згадала про її особливий інтерес до історії рідного краю. В розмові зі мною вона сказала: «Добро і святість є в кожній душі. Тільки потрібно відчути й розкрити їх, зробити так, щоб в душі у кожного ожила любов до рідного краю, щоб кожен був гордий за те, що він українець».

Любить педагог і другий свій предмет – київщинознавство. Учні 9-го класу добре запам'ятовують уроки вчительки, яка одягнена у вишиту сорочку. Колекція старовинних вишиванок, що дісталися Олені Степанівні у спадок від прабабусі, бабусі, матері та їх сестер – гордість родини Вдовцових. Кожен день різдвяних свят присвячений одній з них.

Основний напрям при викладанні предмета - пізнання рідного краю: його історії, побуту, культури. А починається все з краєзнавчого музею, де учні знайомляться з історією свого міста, його минулим і здобутками.
Вчителька переконана, що історія рідного краю – невичерпна криниця духовності, натхнення й праці. І щоб досягти духовного злету, треба добре знати свій родовід, своє коріння, чиїх батьків ми діти, чиї онуки та правнуки. Олена Степанівна досконало дослідила історію свого роду – створила генеалогічне древо, чим дуже пишається. До цього прилучає і своїх учнів.

А ще ї великою гордістю являється випускник 2012 року – Хмельницький Дмитро – учень в четвертому поколінні. В далекому 1978 році Олена Степанівна навчала його прадідуся і прабабусю, яка і досі буває частим гостем у школі. Потім Олена Степанівна була вчителем і мудрим наставником для бабусі, матері, тітки і дядька Дмитра. Як результат, вона зібрала дуже цікавий матеріал про історію цієї родини. В планах нові пошуки, задуми і звершення, адже творчий пошук триває щодня.
За самовіддану працю протягом 35 років отримала звання «Вчитель-методист», ветеран праці, нагороджена численними грамотами Ірпінського міськвиконкому, Міністерства освіти і науки України, а також до «арсеналу нагород» входить почесна грамота Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України, адже Олена Степанівна двадцять п'ять років очолює профспілкову організацію школи. Почесні грамоти і подяки Державного департаменту України з питань виконання покарань за сумлінну працю у навчанні математики осіб, позбавлених волі. Але найвищою нагородою в житті педагог вважає знання й вихованість своїх випускників, адже вона жила зі своїми вихованцями одним життям, виховуючи в них порядність, чуйність, доброту, чого так мало в наш нелегкий час Добра, щира людина, Олена Степанівна зустрічалась на своєму шляху лише з добрими людьми, такими, як члени жіночого клубу «Берегиня».


«Жіночий клуб «Берегиня» - планета сонячна душі», - щиро зізнається Олена Степанівна. «Кому б не хотілося відкрити таку планету саме сьогодні при гострому дефіциті найсуттєвіших людських якостей, отих життєво необхідних чинників, що споконвіків творять людину високої і чистої душі. А чисті душею люди – це великі вогні: вони зігрівають своїм теплом і турботою навіть на відстані. Зустрівши одного разу таку людину, відчуваєш, що тобі поталанило, бо саме вона вдихнула в тебе нову силу, нову віру, впевненість, що від тебе залежить дуже багато, якщо не все. Поговоривши з нею, починаєш відчувати, як тебе переповнює та життєдайна енергія: світ заграв веселковими барвами, а над ним заясніло сонце людяності і доброти». Саме такими і є дванадцять жінок клубу, який відвідує наша вчителька.

І щороку заглядає у вікно вересень, ласкаво шелестить багряним та золотим вбранням. І щодня йде до школи жінка, де на неї чекають учні, щоб разом мандрувати в світ розуму людства – світ математики. А головна її мрія, щоб були в родині всі здорові, щоб росла щасливою онука Маруся, щоб жодного дня не прожити дарма, щоб творити добро людям, бути потрібною їм. У цьому і є гармонія її доброго, люблячого серця та великого розуму. Хай озоветься Добро в кожному серці.

Тетяна Лазаренко,
директор Ірпінської вечірньої
загальноосвітньої школи
II-III ступенів

Катерина Зимовська,
вчитель філології