Значні труднощі у визначенні понять здібності і обдарованості пов'язані із загальноприйнятим, побутовим розумінням цих термінів. Якщо ми звернемося до тлумачних словників, то побачимо, що дуже часто терміни "здатний", "обдарований", "талановитий" вживаються як синоніми і відображають ступінь вираженості здібностей. Але ще більш важливо підкреслити, що поняттям "талановитий" підкреслюються природні дані людини. Так, у тлумачному словнику В. Даля "здатний" визначається як "придатний до чого-небудь або схильний, спритний,  придатний, зручний". Поруч із "здатним" використовуються поняття "способливий" і "способляться". Способлива людина характеризується як спритна, вивертка, що вміє знайти спосіб, а способляться, у свою чергу, розуміється, як уміння впоратися, залагодити справу. "Здатний"  - тут фактично розуміється як умілий, а поняття "вміння" в словнику немає. Таким чином, поняття "здатний" визначається через співвідношення з успіхами в діяльності.

При визначенні поняття "талант" підкреслюється його вроджений характер. Талант визначається як дарування до чого-небудь, а дарування як здатність, дана богом. Іншими словами, талант - це вроджені здібності, дані богом, що забезпечують високі успіхи у діяльності. У словнику іноземних слів також підкреслюється, що талант (гр. talanton) - видатна вроджена якість, або особливі природні здібності.

Обдарованість розглядається, як стан таланту, як ступінь вираженості таланту. Недарма, як самостійне поняття, "обдарованість" немає у словнику Даля і в словнику С. І. Ожегова і в Радянському енциклопедичному словнику, і в тлумачному словнику іноземних слів.

Зі сказаного можна зробити висновок, що здібності, з одного боку, обдарованість і талант, з іншого, виділяються як би з різних підстав. Говорячи про здатність, підкреслюють можливість людини щось робити, а, кажучи про талант (обдарованость), підкреслюється природжений характер даної якості (здатності) людини. Разом з тим, і здібності і обдарованість виявляються в успішності діяльності.

У радянській психології, насамперед працями С. Л. Рубінштейна та Б. М. Теплова зроблена спроба дати класифікацію понять "здібності", "обдарованість" і "талант" на одній підставі - успішності діяльності. Здібності розглядаються як індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої, від яких залежить можливість успіху діяльності, а обдарованість - як якісно своєрідне поєднання здібностей (індивідуально-психологічних особливостей), від яких також залежать можливості успіху в діяльності.

 У науці чітко розділяють поняття "задатки" і "здібності".

Переважна більшість психологів вважає, що задатки - це природжені анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи, органів почуттів і руху, функціональні особливості організму людини, складові природної основи розвитку її здібностей. Люди від природи наділені різними задатками, вони лежать в основі розвитку здібностей. Не розвинуті вчасно задатки зникають. Багатьом відомі випадки, коли діти, потрапивши в лігво звірів і не отримавши, таким чином, можливості розвивати свої задатки, втрачали їх назавжди.Однак деякі з учених (наприклад, Р. С. Немов) вважають, що у людини є два види задатків: вроджені (природні) і набуті (соціальні).

Задатки та рівні розвитку здібностей.

Розглянемо більш детально за таблицею, які є здібності загальні та спеціальні: прості та складні.

Задатки та рівні розвитку здібностей.

Здібності  формуються в діяльності на основі задатків, як індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої, від яких залежить успішність діяльності.

Всяка людина здібна, та не для всяких справ.(Хуан Мануель)

Звичайно, покликання допомагає звільнити в собі людину - але треба ще, щоб людина могла дати волю своєму покликанню.(Антуан де Сент-Екзюпері)

Задатки та рівні розвитку здібностей.

  • Людина, що володіє вродженим талантом, відчуває найбільше щастя тоді, коли використовує цей талант.(Йоганн Вольфганг Гете)
  • Талант – це розвиток природних схильностей.(Оноре Бальзак)

До складу кожної здібності, що робить людину придатною до виконання певної діяльності, завжди входять деякі операції або способи дії, за допомогою яких ця діяльність здійснюється. Саме тому, як говорив С.Л. Рубінштейн, жодна здатність не є актуальною, реальною здатністю, поки не увібрала в себе систему відповідних суспільно вироблених операцій. З цією точкою зору певна здатність завжди являє собою складну систему способів, дій та операцій. 

Задатки та здібності - це вроджені анатомо-фізіологічні особливості кожного окремого індивіда, які є передумовами розвитку здібностей. Задатки являють собою лише можливості та передумови розвитку здібностей, але ще не гарантують, не зумовлюють появу і розвиток тих чи інших здібностей. Вони багатозначні, тобто, в залежності від діяльності та відповідних умов, на їх основі можуть розвиватися різні здібності. Не всі вроджені задатки людини обов'язково перетворюються на здібності. Задатки, коли бракує відповідних умов для переростання їх у здібності, так і залишаються нерозвиненими.

Задатки та рівні розвитку здібностей.

В минулому існувала думка, що органи мозку і тіла людини можуть вказувати на її задатки (Галль: залежність від поверхні черепа). Ці спроби неефективні. Сучасна нейрофізіологія заперечує дану теорію Друга гіпотеза про залежність здібностей від розмірів мозку не знайшла підтверження. Середня вага мозку 1400 - 1600 г. У І.Тургєнєва важив 2012 г., у А.Франса - 1017 г. Найбільш продуктивними є гіпотези зв'язку із побудовою та розташуванням нервових клітин. Здібності, хоча і залежать від природніх передумов, але не передаються спадково. Дехто з вчених вважає, що існування династій музикантів, художників, свідчить на користь вродженості здібностей. Так, в сім'ї Баха було 57 музикантів. Йоган Себастіан з'явився в п'ятому поколінні, у Моцарта - 5, у Гайдна - 2. Ці факти не можна вважати абсолютним свідченням на користь біологічної спадковості. Вони також можуть бути результатом сприятливої для розвитку даних здібностей сімейної атмосфери.

Здібності - це індивідуально психологічні особливості, які є умовою успішного здійснення певної діяльності. Здібності не можуть бути зведені до знань, умінь і навичок, що є у людини, але здібності забезпечують їх швидке надбання, фіксацію й ефективне практичне застосування.

Стосовно знань, умінь і навичок - здібності являють собою певну можливість. Так само, якщо посадити в землю зерно, садженець,... - то з них може вирости колосок, дерево,... - їх розвиток залежить від  вологості грунту, тепла, добрив, дбайливого догляду тощо. Так і здібності людини є лише можливістю для опанування знань, умінь, навичок. А те, чи перетворяться ці можливості на здібності, залежить від багатьох чинників - форм і методів навчання та виховання, мікроклімату в родині тощо.

Таланту треба співчуття, йому потрібно, щоб його розуміли.(Достоєвський Ф. М.)

Задатки та рівні розвитку здібностей.

     Психологія, заперечуючи тотожність здібностей та важливих компонентів діяльності - знань, умінь і навичок, наголошує на їх єдності. Тільки після спеціального навчання можна встановити, чи має людина здібності до певної діяльності. Помилкою педагога є віднесення до нездібних тих учнів, у яких немає знань.

У кожній людині сонце. Тільки дайте йому світити.(Сократ)

Ігнорування відмінностей між здібностями та знаннями в певний момент навчання часто призводило до помилок в оцінюванні можливостей дитини.

Класифікація здібностей.

У науці здібності класифікуються на вроджені (від задатків) і набуті (від знань, умінь, навичок).

Існує цілий ряд класифікацій здібностей. Відтворимо одну з них, найбільш значущу:

1) Природні здібності в основі своїй біологічно зумовлені, пов'язані з вродженими задатками, що формуються на їх базі, при наявності елементарного життєвого досвіду через механізми навчання (типу умовно-рефлекторних зв'язків);

2) Специфічні людські здібності, мають суспільно-історичне походження і забезпечують життя і розвиток у соціальному середовищі (загальні та спеціальні вищі інтелектуальні здібності, в основі яких лежить користування промовою, логікою, теоретичні та практичні, навчальні та творчі). Специфічні людські здібності у свою чергу поділяються на:

  • Загальні, якими визначаються успіхи людини в самих різних видах діяльності і спілкування (розумові здібності, розвинені пам'ять і мова, точність і тонкість рухів рук і т. д.);
  • Спеціальні, визначальні успіхи людини в окремих видах діяльності і спілкування, де необхідні особливого роду задатки і їхній розвиток (здатності математичні, технічні, літературно-лінгвістичні, художньо-творчі, спортивні і т. д.). Ці здібності, як правило, можуть доповнювати і збагачувати один одного, але кожна з них має власну структуру;
  • Теоретичні, визначають схильність людини до абстрактно-логічного мислення;
  • Практичні, що лежать в основі схильності до конкретно-практичних дій. Поєднання цих здібностей властиво лише різнобічно обдарованим людям;
  • Навчальні, які впливають на успішність педагогічного впливу, засвоєння людиною знань, умінь, навичок, формування якостей особистості;
  • Творчі, пов'язані з успішністю у створенні творів матеріальної і духовної культури, нових ідей, відкриттів, винаходів. Вища ступінь творчих проявів особистості називається геніальністю, а вища ступінь здібностей особистості в певній діяльності (спілкуванні) талантом;
  • Здатність до спілкування, взаємодії з людьми, а саме, мова людини як засіб спілкування, здібності сприйняття і оцінки людей, соціально-психологічної пристосовності до різних обставин, входження в контакт з різними людьми, розташування їх до себе і т.д.;
  • Предметно-діяльні здібності, пов'язані з взаємодією людей з природою, технікою, знаковою інформацією, художніми образами і т. д. 

Структура здібностей.

Кожна здібність має свою структуру, в якій розрізняють провідні й допоміжні властивості. Провідними властивостями в літературних здібностях є особливості творчої уяви та мислення; яскраві наочні образи пам'яті тощо.

У структурі музичних здібностей необхідним компонентом є музичний слух, який включає, передусім, чутливість до різноманітних змін частоти звуків. Психолог Б. М. Теплов, який спеціально досліджував музичні здібності, встановив, що важливими складовими музичних здібностей є: почуття ритму; мелодійний слух (що виявляється в особливому сприйманні мелодії); чутливість до інтонацій; гармонійний слух (що виявляється в сприйманні акордів).

Дослідження В. А. Крутецьким здібностей школярів до математики виявили важливу роль таких компонентів, як здатність до: швидкого узагальнення великого обсягу математичного матеріалу (узагальнення без попереднього тренування); швидкого згортання, скорочення процесу міркування впродовж розв'язування математичних задач; швидкого переключення напряму думки від прямого до зворотного під час вивчення математичного матеріалу.

 У структурі педагогічних здібностей виділяють такі провідні властивості:

Дидактичні здібності - здібності успішно вирішувати питання про зміст матеріалу, про методи викладання, знання і розуміння вікових та індивідуальних особливостей вихованців, здібність "надихати" учнів та емоційно впливати на них;
Комунікативні здібності - здібності встановлювати і підтримувати контакт;
Науково-пізнавальні здібності - здібності до занять у відповідній галузі науки;
Перцептивні здібності - здібності розуміти внутрішній світ своїх вихованців, бачити їхніми очами;
Організаторські здібності - вміння організовувати вихованців у навчально-виховній діяльності;
Емоційна стабільність - здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації, незалежно від зовнішніх чинників, що провокують емоційний зрив.
Креативність - здатність до творчості, спроможність генерувати незвичні ідеї, відходити від традиційних схем, швидко розв'язувати проблемні ситуації.

Згідно з іншим підходом, у структурі здібностей виокремлюють потенційні та актуальні можливості розвитку.

Потенційні здібності - це можливості розвитку особистості, які виявляються щоразу, коли перед нею постає необхідність розв'язання нових завдань. Проте розвиток особистості залежить не лише від її психологічних якостей, а й від тих соціальних умов, у яких ці якості може або не може бути реалізовано.У такому разі говорять про актуальні здібності. І справді, аж ніяк не кожна людина може реалізувати свої потенційні здібності відповідно до своєї психологічної природи, оскільки для цього може не бути об'єктивних умов і можливостей. Отже, актуальні здібності становлять тільки частину потенційних.

Специфічними є шляхи розвитку спеціальних здібностей. Вирізняють такі рівні здібностей:

  • Репродуктивний (забезпечує високе вміння засвоювати знання, оволодівати діяльністю); 
  • Творчий (забезпечує створення нового, оригінального).

Слід, однак, зважати на те, що кожна репродуктивна діяльність має елементи творчості, а творча діяльність включає і репродуктивну, без якої вона неможлива.
Відносна перевага першої сигнальної системи в психічній діяльності людини характеризує художній тип, відносна перевага другої сигнальної системи - мислительний тип, певна їх рівновага - середній тип людей. Ці відмінності в сучасній науці пов'язують із функціями лівої (словесно-логічний тип) і правої (образний тип) півкуль головного мозку.
Художньому типові властива яскравість образів, мислительному - перевага абстракцій, логічних конструкцій. У однієї й тієї ж людини можуть бути різні здібності, але одна з них більш значуща за інші. Водночас у різних людей спостерігаються ті самі здібності, які, проте, не однакові за рівнем розвитку.

Рівні розвитку здібностей.

 Розглянемо детально таблицю про здібності та їх поступовий розвиток.

адатки та рівні розвитку здібностей.

Здібності розвиваються в обдарованість, а потім талант, геніальність.

Обдарованість - це система здібностей людини, яка дозволяє їй досягнути значних успіхів в одній або кількох видах діяльності.
Вона є функцією всієї системи умов життєдіяльності в її єдності, функцією особистості й нерозривно пов'язана з усім її життям, виявляючись на різних етапах її розвитку. Це явище виражає внутрішні можливості розвитку не організму як такого, а особистості. Обдарованість виражає внутрішні дані  можливості людини, тобто внутрішні психологічні умови діяльності в їх співвідношенні з вимогами, які висуває ця діяльність.
У середині тих чи інших спеціальних здібностей виявляється загальна обдарованість індивіда, яка співвідноситься з більш загальними умовами провідних форм людської діяльності.

Вищий рівень розвитку здібностей називають талантом.

Талант - це поєднання здібностей, що дає людині можливість успішно, самостійно й оригінально виконувати певну складну трудову діяльність.Талант, як і здібності, є лише можливістю досягнення високої майстерності і значних успіхів у творчості. Зародження таланту є суспільно обумовленим. Якщо суспільство відчуває потребу в талановитих людях, якщо підготовлені умови для їх розвитку, то поява таких людей стає можливою (поява видатних полководців у воєнні роки ).
Структура таланту визначається характером вимог, що висуває особистості дана діяльність (художня, політична, наукова, спортивна і т. п.). 

Талант - це такий рівень розвитку здібностей, який дає людині можливості творчо працювати і досягнути надзвичайно важливих, значущих успіхів у діяльності.

  • Талант – це здатність робити те, чому нас ніхто не вчив.(Альфред Конар)
  • Для людини з талантом і любов'ю до праці не існує перешкод.(Людвігван Бетховен)
  • Талант - це легко робити те, що важко для інших.(Анрі Амієл)
  • Талант - це дар робити те, чому неможливо ні навчити, ні навчитися.(І. Кант)
  • В кожній людині спить талант, але не всі його будять.(А. Мінченков)
  • Талант – це здатність вірити в успіх. Не вірно, коли говорять, що я раптом відкрив в собі здібності. Я просто працював. (Дж. Леннон)

Талант - високий рівень розвитку здібностей, насамперед спеціальних. Це сукупність здібностей, що дають змогу отримати продукт діяльності, який вирізняється новизною, високим рівнем досконалості та суспільною значущістю.
Талант може виявитися в усіх сферах людської праці: в організаторській і педагогічній діяльності, в науці, техніці, у найрізноманітніших видах виробництва.

Найвищий рівень розвитку здібностей, що виявляються у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення для суспільства, розвитку науки, літератури, мистецтва, називають геніальністю. Геній виражає найбільш передові тенденції прогресу свого часу.

Задатки та рівні розвитку здібностей.

Обдарований йде в ногу з часом.

Талановитий обганяє час на крок.

І тільки геній завжди залишається поза часом.(Сергій Олександрович Ніжинський)

Геніальність - найвищий рівень творчих виявів особистості, який втілюється у творчості, що має історичне значення для життя суспільства. Геній, образно кажучи, створює нову епоху в своїй царині знань. Для генія характерна творча продуктивність, оволодіння культурною спадщиною минулого і водночас рішуче долання старих норм і традицій. Геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства.
Геній відрізняється від талановитості суспільною важливістю тих завдань, які він розв'язує.

 Укладач статті Поліщук О.О.
шкільний психолог