Обдарованість - якісно своєрідне поєднання здібностей, що забезпечує успішність виконання діяльності. Спільна дія здібностей, що представляють певну структуру, дозволяє компенсувати недостатність окремих здібностей за рахунок переважного розвитку інших.

Основні функції обдарованості - максимальне пристосування до світу, оточення, знаходження рішення у всіх випадках, коли створюються нові, непередбачені проблеми, що вимагають саме творчого підходу.

Як і окремі здібності, обдарованість може бути:

  • Спеціальною (до конкретної діяльності);
  • Загальною (до різних видів діяльності).

Якісна своєрідність обдарованості людини обов'язково позначається на особливостях виконання ним діяльності. У житті не важко знайти людей, які однаково успішно займаються однією і тією ж творчою діяльністю. Але дуже важко виділити з них хоча б двох, які виконували б її однаковим способом.

Таким чином, завдяки якісній своєрідності поєднання здібностей у різних людей для їх творчості характерна індивідуальність і самобутність. Без цього були б немислимі творчий прогрес, все різноманіття продуктів творчості людей. Тому в процесі виховання і навчання дітей треба не ігнорувати, коли з'являється в них якісна своєрідність здібностей та обдарованості, а розвивати, застосовуючи до учнів різні методи індивідуального підходу.

Обдарована дитинадитина, яка вирізняється яскравими, очевидними, інколи визначнішими досягненнями або має внутрішні задатки для таких досягнень у певному виді діяльності.

Обдарованість дитини.

Обдарованість дитини іноді важко відрізнити від навченості, яка є результатом підвищеної уваги батьків і педагогів до розвитку дитини.

Це особливо яскраво виявляється при порівнянні рівня розвитку дітей із сімей з високим соціальним освітнім статусом і дітей з родин, які не приділяють належної уваги розвитку дитини.
Слід розрізняти також обдарованість і прискорення темпів розвитку дитини, які можуть виявитися питанням часовим. Така «талановитість» швидко згасає, оскільки відсутній прояв творчого компонента або його розвиток був несвоєчасним. Іноді дитина є носієм «прихованої обдарованості» (відсутність яскраво виражених ознак талановитості), що може бути спричинене негативним ставленням дорослих до успіхів дитини або її побоюванням бути неправильно зрозумілою. Тому в дошкільному дитинстві складно спрогнозувати талановитість, оскільки ознаки обдарованості можуть насправді бути ознаками швидкого темпу розвитку дитини.

До ранніх виявів обдарованості дитини належать: потужна енергійність, значна фізична, розумова і пізнавальна активність, порівняно низькі втомлюваність і потреба у відпочинку; раннє навчання ходьби та інших рухів; інтенсивний розвиток мовлення; допитливість, прагнення до експериментування; легке і швидке засвоювання та використання нової інформації; ранній інтерес до читання, часто — самостійне опанування його.
За даними психологів, складовими ранньої обдарованості є домінуюча роль пізнавальної мотивації; дослідницька творча активність, яка полягає у виявленні нового під час формулювання і розв'язання проблем; уміння знайти оригінальні рішення; здатність до прогнозування; створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки.

Обдаровані діти наділені високим творчим потенціалом і високим рівнем розвитку здібностей.

Здебільшого найважливішими характеристиками обдарованих дітей вважають:

• Звичайно ранній вияв високої пізнавальної активності й допитливості;
• Швидкість і точність виконання розумових операцій, що зумовлене стійкістю уваги та оперативною пам'яттю;
• Сформованість навичок логічного мислення;
• Багатство активного словника;
• Швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;
• Виражена установка на творче виконання завдань;
• Розвиток логічного мислення й уяви;
• Володіння основними компонентами уміння вчитися.

Важливою характеристикою обдарованості є креативність — здатність до творчості.

Згідно психологічних досліджень - основою обдарованості є закладений від народження творчий потенціал, який розвивається впродовж усього життя людини. Він не залежить безпосередньо від рівня розумових здібностей, оскільки діти з високим рівнем інтелектуального розвитку іноді володіють незначним творчим потенціалом.

Обдарованість дитини.

Обдаровані діти часто є оригінальніші у поведінці та спілкуванні. Вони використовують особливі способи спілкування з дорослими й однолітками, чутливі до ситуації спілкування, виявляють уміння спілкуватися не лише словесно, а й за допомогою невербальних засобів (міміки, жестів, інтонації тощо). Вони легко вступають у контакт з однолітками, прагнуть до лідерства у спільній діяльності.
Обдаровані діти частіше за своїх однолітків обирають роль дорослого в творчих іграх, змагаються з іншими дітьми. Не уникають вони відповідальності, пред'являють високі вимоги до себе, самокритичні; не люблять, коли до них ставляться із захопленням, обговорюють їх винятковість, талановитість. Ці діти випереджають однолітків у моральному розвитку, активно прагнуть до добра, справедливості, правди, виявляють інтерес до всіх духовних цінностей.

Вплив соціального середовища на обдарованість.

Результати різних дослідників, що розглядають вплив соціального середовища (соціально-економічні відносини, матеріальне забезпечення, соціально-побутові умови і т.д.) на обдарованість не однозначно. Але, можливо зробити такі висновки: соціально-економічні умови впливають на розвиток обдарованості, тому що вони визначають рівень життя людини; чим більше економічно розвинене суспільство, тим більше сприятливі можливості для розвитку людини.

Дуже важливою умовою розвитку обдарованості є сім'я, а саме:

  • Структура і емоційний клімат сім'ї;
  • Стилі дитячо-батьківських відносин;
  • Ставлення батьків до дитячої обдарованості.

Більш детально вивчено питання про стилі дитячо-батьківських відносин. Вчені одностайні в тому, що стилі, що базуються на жорсткому контролі, силовому тиску не дають можливості для розвитку обдарованості особистості. Важливим аспектом є ставлення батьків до дитячої обдарованості. Очевидно, що цей фактор - один з основних, які впливають на реалізацію можливостей дитини.

Технологія роботи з обдарованими дітьми:

Слід пам'ятати, що якою би не була обдарована дитина, її потрібно вчити. Важливо привчити до посидючості, привчити трудитися, самостійно приймати рішення.

Обдаровані діти не терплять тиску, утисків, окриків, - це може вилитися в проблему.

У такої дитини важко виховувати терпіння і ненав'язливість. Необхідно поступово залучати дитину до творчої праці, створювати обстановку для творчості.

Для розвитку своїх талантів обдаровані діти повинні вільно розпоряджатися часом і простором, навчатися за розширеним навчальним планом і відчувати індивідуальну турботу і увагу з боку свого вчителя. Широкі тимчасові рамки сприяють розвитку проблемно-пошукового аспекту. Акцент робиться не на тому, що вивчати, а на тому, як вивчати. Якщо обдарованій дитині надана можливість не поспішати з виконанням завдання і не перескакувати з одного на інше, вона найкращим чином знайде таємницю зв'язку між явищами і навчиться застосовувати свої відкриття на практиці. Необмежені можливості аналізувати, висловлення ідей та припущень, схильність глибоко вникати в суть проблем - сприяють прояву та розвитку природної допитливості, аналітичного та критичного мислення.

Однією з форм роботи з талановитими дітьми в сучасних умовах є створення Будинків дитячої творчості.

Важливо, побачивши талант дитини, не пускати його на самоплив і не думати що він сам знайде дорогу. Потрібно забезпечити максимальний розвиток; не допомагаючи, неважко зробити його нижче посередності.

Обдарованість типологізують за різними критеріями.

Обдарованість дитини.

Наприклад, український психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних особливостей дитини виокремлює такі типи обдарованості:

Природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань);

Природничі прикладники (спрямованість пізнавального інтересу на розв'язання складних конструкторсько-технічних завдань, моделювання);

Гуманітарії (спрямованість пізнавального інтересу на мови, суспільні науки, літературу...).

У результаті досліджень російських психологів під керівництвом Леоніда Венгера (1925—1992) зафіксовано такі здібності обдарованих дітей:

• Уміння самостійно аналізувати ситуацію (виявляти наочні засоби суттєві для вирішення завдань);
• Розвиток децентрації (здатності змінювати власну точку відліку при вирішенні завдань, уміння ставити себе на місце іншої людини під час спілкування);
• Розвиток задумів (уміння створювати ідею майбутнього продукту і план її реалізації).

Американські психологи (Іллінойський університет) під керівництвом М. Карне найголовнішими вважають такі показники обдарованості:

1. Інтелектуальна обдарованість. Виявляється у допитливості, спостережливості, точному мисленні, винятковій пам'яті, потязі до нового, глибинне занурення у справу.

2. Обдарованість у сфері академічних досягнень.

  • У читанні: надає йому перевагу серед інших видів діяльності; швидко і надовго запам'ятовує прочитане; володіє великим словниковим запасом: використовує складні синтаксичні конструкції; цікавиться написанням букв і слів.
  • У математиці: виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, упорядкування предметів; запам'ятовує математичні знаки, цифри, символи; легко виконує арифметичні дії; застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики.
  • У природничих науках: виявляє інтерес до навколишнього: цікавиться походженням та призначенням предметів і явищ, їх класифікацією; уважна до явищ природи, їх причин і наслідків, намагається експериментувати.

3. Творча обдарованість. Дитина допитлива, самостійна, незалежна у міркуваннях; виявляє здатність глибоко занурюватись у справу, що її цікавить, та домагаєся значної продуктивної діяльності; у заняттях та іграх схильна до точності дій, завершеності; легко змінює способи поведінки і діяльності в обставинах, що змінюються.

4. Обдарованість у сфері спілкування. Виявляє лідерські нахили, здатність до гнучкого спілкування, впевненість у собі серед знайомих і незнайомих людей; ініціативна, бере на себе відповідальність за інших.

У вихованні обдарованих дітей надзвичайно важлива роль належить батькам і педагогам, які повинні створити умови для їхнього гармонійного розвитку: атмосферу любові, довіри, уваги до потреб та інтересів.

Обдарованість дитини.

За словами американського психолога Наталі Роджерс, творчість дитини стимулюють: психологічна безпека, безоцінне прийняття її особистості, атмосфера відкритості, дозволеності, надання їй прав на свободу і самостійність.

Для обдарованих дітей необхідно використовувати індивідуальні програми з урахуванням особливостей дітей, їх нахилів та інтересів. Ці програми мають відображати міждисциплінарний, розвивальний характер навчання, головні ідеї пізнання, а не сукупність конкретних фактів; сприяти розвитку різних типів мислення, дослідницьких умінь, навичок самоорганізованості; удосконалювати засоби спілкування і взаємодії з людьми.

Не менш важливою є спеціальна підготовка педагогів до роботи з обдарованими дітьми. Вони повинні бути чуйними, доброзичливими, уважними, емоційно стабільними, мати динамічний характер і почуття гумору, позитивне самосприйняття. Невпевнені в собі, схильні переносити власні проблеми на дітей, емоційно нестійкі педагоги можуть завдати їм шкоди, адже обдаровані діти — не просто носії таланту, а передусім люди. У загальному їх розвитку більше спільного із звичайними людьми, ніж відмінного. Водночас ставлення до обдарованих людей є однією із суттєвих характеристик суспільства.

Укладач статті Поліщук О.О.
шкільний психолог