Суспільство бажає бачити вчителя-новатора, активну, творчу особистість, професіонала, який володіє сучасними методами навчання, інформаційно-комунікативними технологіями тощо. По-друге, з дітьми і молоддю мають працювати оптимістичні та життєрадісні люди. Такі високі вимоги до іміджу педагога потребують значного емоційного і фізичного напруження, а також багато сил і здоров'я. Це необхідно усвідомлювати і враховувати в організації навчально-виховного процесу.

Вчителі як представники частини населення, на долю яких випало навчання і виховання підростаючого покоління, не завжди готові до здоров'язберігаючої діяльності. Вони мають переважно середній або низький рівень здоров'я і час від часу не піклуються про його збереження, а також не усвідомлюють своєї вагомої ролі у вихованні здорової особистості учня.

Здорові вчителі подібні до родючого грунту  в якому зростають і набирають сил маленькі рослини - учні, а дорослі рослини ще краще квітнуть і дають плоди - дорослі учні, батькі, а також ті, хто спілкується з вчителями. Ця проста аналогія  дає глибоке розуміння важливості вчительського здоров'я.

ПОДУМАЙТЕ ПРО ЦЕ! 

Культура здоров'я вчителя.

Здоров'я є необхідною умовою продуктивної, активної, креативної життєдіяльності людини. Вагомі порушення в цій сфері можуть призвести до змін у професійному, приватному житті, вплинути на його спосіб і навіть поставити під загрозу цілісність особистості.

Визначення здоров'я за науковцем І.Мурамовим: «Здоров'я – динамічний стан найбільшого фізичного і психоемоційного благополуччя, в основі якого лежить гармонійне співвідношення взаємопов'язаних функцій та структур, що забезпечуються високим енергетичним рівнем організму за найменшу ціну адаптації його до умов життєдіяльності».

Тому оцінюючи здоров'я як одну із найважливіших цінностей людини, воно не може зводитися лише до констатації відсутності хвороб, нездужання, дискомфорту, це – стан людини, що дозволяє їй вести необмежене в своїй свободі життя, повноцінно виконувати властиві людині функції, передусім, трудові, вести здоровий спосіб життя, тобто відчувати душевний, фізичний і соціальний комфорт.

Індивідуальні складові здоров'я вчителя.

      Здоров'я педагога – делікатна і багатоаспектна проблема. Її значимість настільки важлива, що саме професійне здоров'я вчителя має бути показником ефективної роботи сучасної школи і її стратегічною метою.

Індивідуальне здоров'я вчителя, як і будь-якої людини, складається з фізичного, психічного, соціального і духовного здоров'я.

Фізичне здоров'я відіграє важливу роль у професійній діяльності вчителя. Щоб спрямувати учнів на фізичне виховання й самовиховання, дотримання ними здорового способу життя, вчитель повинен бути сам фізично здоровим.

Всім відомо, що в здоровому тілі - здоровий дух.

Культура здоров'я вчителя.

Для мене, як фахівця з психології, важливим є дослідження психічного і психологічного здоров'я вчителя. Як відомо, неналежний рівень психічного здоров'я виявляється в астенічному й невротичному станах, депресії, вегето-судинних дістаній тощо. Саме такі патологічні стани характерні для професії вчителя, які призводять до зниження рівня їх працездатності, погіршення стосунків з адміністрацією, колегами, дітьми та їхніми батьками, спричиняє конфлікти в сім'ї.

Як зазначає Н. Малярчук: «Психічне здоров'я – це стан душевного добробуту, який характеризується відсутністю хворобливих психічних явищ і забезпечує адекватну умовам довкілля регуляцію поведінки і діяльності».

Важливим для вчителя є нормальний стан його психологічного здоров'я, який містить в собі невичерпні резерви творчої праці вчителя. Важко переоцінити значення психологічного здоров'я для вчителя, адже його професія належить до категорії соціономічних і вимагає постійного самовдосконалення, самореалізації в педагогічній діяльності, спілкування з великою кількістю людей: учнями, батьками, колегами тощо.

Відмінними ознаками морального здоров'я вчителя слід визначити свідоме і відповідальне ставлення його до педагогічної праці, оволодіння скарбами культури, активного прийняття звичок, що формують здоровий спосіб життя. Це підтверджує і «Етичний кодекс педагога», який містить моральні вимоги до вчителя і є орієнтиром у формуванні його моральної поведінки.

Моральне здоров'я можна вважати вищою мірою людського здоров'я.

Духовне здоров'я максимально відображає рівень самореалізації особистості і характеризується такими якісними ознаками як альтруїзм, емпатія, відповідальність за долю світу. Це апогей морального здоров'я.

Найвище щастя – знаходитися поряд з моральними і духовними людьми та велика честь віддавати долю дітей в руки цих майстрів. І дійсно, майбутнє освіти за такими духовними особистостями, котрих потрібно шанувати і плекати.

Соціальне здоров'я відображається через такі характеристики, як адекватне сприйняття соціальної реальності, інтерес до навколишнього світу, адаптація до фізичної та суспільної сфер, наслідування соціальних, моральних норм, наявність соціальних знань, умінь і навичок, відповідальність перед іншими, демократизм у поведінці. Ми всі - люди та характери наші різні, в кожного є свої особливості, тому і кажуть, що люди бувають різні та з усіма можна знайти спільну мову.

Культура здоров'я вчителя.

Для вчителя важливим є розуміння соціального добробуту, який виявляється в адаптації до соціальних умов і спроможності його у задоволенні своїх інтересів і потреб... 

Зауважу,що найважливішим для вчителя є його професійне здоров'я. Під професійним здоров'ям (за А. Маклаковим) розуміємо відповідний рівень характеристики здоров'я спеціаліста, який відповідає вимогам професійної діяльності й забезпечує її високу ефективність. Л. Мітіна підкреслює, що професійне здоров'я є найвищим рівнем особистого здоров'я, яке визначає загальний сенс життя, ставлення до інших і до себе.
Отже, індивідуальне здоров'я вчителя – важлива складова його професійного здоров'я. Воно складається з фізичного, психічного, психологічного, соціального, морального і духовного здоров'я.

Індивідуальне здоров'я будь-якого вчителя – це важлива складова його професійного здоров'я, що забезпечує успішне здійснення ним педагогічної діяльності й сприяє самореалізації у професії. Такі вчені, як В.Базарний, В.Зацепін, В.Пахальян розглядають здоров'я як педагогічну категорію та характеристику цілісного аксіологічного розвитку вчителя як суб'єкта праці.

Формування ціннісного ставлення педагогів до свого здоров'я й здоров'я учнів як необхідної умови фізичного, психічного, морального і соціального благополуччя людини визначено Законом України «Про загальну середню освіту». Аналіз науково-методичної літератури виявив тенденцію до включення питань культури здоров'я в систему професійної підготовки педагогів на всіх етапах їх навчання й практичної діяльності.

Чинники впливу на професійне здоров'я педагога.

     У всіх представників педагогічної професії, витрати часу на всі види діяльності набагато перевищують нормативно припустимі. Психічну й фізичну напругу викликають і такі особливості вчительської праці, як постійна увага, необхідність запам'ятовувати й відтворювати великий обсяг інформації, вільно висловлювати свої думки і володіти засобами вербальної і невербальної комунікації; постійне навантаження на голосовий апарат. Вчителі у більшій мірі, ніж представники інших професій, продовжують працювати у разі хвороби та нездужання, не звертаючись за медичною допомогою, що призводить до загострення хвороби під впливом негативних факторів навколишнього середовища.

Відносно факторів, що впливають на професійне здоров'я вчителя, в науковій літературі таких даних обмаль. Ми провели самостійне дослідження і склали класифікацію факторів, які впливають на професійне здоров'я вчителя. Найбільш вагомими серед негативних факторів були вказані такі, як:

  • стресові ситуації на роботі і в побуті (62%);
  • недостатній сон , перенавантаження (47%);
  • недооцінка здоров'я в ієрархії потреб (32%).

У процесі дослідження з'ясувалося, що всі вчителі розглядають сім'ю і роботу, як головні фактори впливу на здоров'я. Позитивні стосунки між членами сім'ї і колегами сприяють зміцненню здоров'я. До складових сприятливого для здоров'я вчителя психологічного клімату належить також спільна діяльність, психологічна сумісність між членами педагогічного колективу, задоволеність педагогічною професією.

Чинники які впливають на професійне здоров'я педагога:

Чинники негативного впливу:
• Низький рівень загальної, моральної, духовної, фізичної культури;
• Відсутність здорового стилю життя;
• Недооцінка здоров'я в ієрархії потреб;
• Низька мотивація щодо збереження здоров'я;
• Стресові ситуації на роботі, у побуті;
• Недостатній сон і перенавантаження;
• Необгрунтоване самолікування;
• Екологічно несприятливі умови праці;
• Недостатній обсяг оздоровчої рухової діяльності...

Чинники позитивного впливу:
• Формування менталітету здоров'я;
• Виховання культури здоров'я;
• Формування здорового способу життя;
• Розвиток інтелекту;
• Переключання свідомості на «позитивний канал» сприйняття подій;
• Налаштування на довге здорове життя;
• Оздоровча активність;
• Фізична активність;
• Приємне, корисне та позитивне спілкування в родині та на роботі;
• Творчість як основа здорового способу життя;
• Достатні матеріальні ресурси;
• Задоволеність життям (щастя,благополуччя...)...

Отже, проблема збереження здоров'я вчителів в навчальному закладі є очевидною і потребує уваги як з боку керівників навчальних установ , так і з боку самих вчителів. Вона повинна розглядатися у контексті загальної концепції охорони здоров'я нації, тому що від вчителя в більшій мірі залежить здоров'я підростаючого покоління.

Поняття «культура здоров'я» часто обмежується тільки проведенням фізкультурно-оздоровчих заходів. Але, як вже було зазначено, здоров'я буває фізичним, психічним, моральним і соціальним, тому, щоб бути здоровим, недостатньо тільки займатися фізкультурою. Здоров'я людини неможливе без моральної і психічної складової. Зрозуміло, що й формування здоров'я так само вимагає обов'язкових трьох видів діяльності (тобто культур), а не тільки фізичної культури.

Виходячи із цього, «культура здоров'я» містить:

  • Фізичну культуру, що забезпечує фізичне здоров'я: рухова активність, раціональне харчування, гігієна...(здорове тіло);
  • Психічну культуру, яка формує психічне здоров'я: адаптація, відмова від шкідливих звичок та розвиток позитивних звичок, саморегуляція...(здорове мислення);
  • Моральну культуру, яка створює основу морального здоров'я: свідомість, толерантність, ставлення до свого здоров'я як до цінності... (духовність).

Згідно з новими уявленнями про структуру Всесвіту і Людини, фізичне тіло людини нерозривно функціонує з його біопольовою структурою. Біополе являє собою тонку хвильову структуру і за своєю характеристикою більш за все наближається до природи психічних процесів. Тому в тактиці оздоровлення центром виступає саме психічна сфера. У західній та східній медицині лікар починає роботу з пацієнтом, звичайно, з психічної сфери, а у вітчизняній – з лікування тіла. Пояснимо це тим, що в сучасному світі пристосування людини до умов життя більшою мірою залежить від психічних можливостей. Причини хвороб можуть бути закладені в ефірному тілі (біополі), а психічне неблагополуччя сприяє їхньому прояву. Звідси – важливість роботи з психікою з метою збереження індивідуального здоров'я.

Духовний аспект, на жаль, тільки починає досліджуватися. Україна має самобутню культуру, яка становить основу її духовності. Для нашої держави розвиток духовності має велике значення. Дефіцит духовності в суспільстві є основною причиною демографічної кризи і проявляється у порушеннях поведінки і вибору нездорового способу життя. За поглядами Н.Бердяєва, духовність формується під впливом багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів, таких як: освіта, релігійність, характер виховання, політика, ідеологія, а також національні якості характеру і навіть спадкова схильність, але найбільш впливовим фактором залишається все ж таки культура.

Загальновизнаним є те, що духовні цінності являють собою первинну основу освіти і виховання сучасної молодої української генерації. Згідно з Концепцією національного виховання, розвиток всебічно розвиненої особистості повинен відбуватися на основі загальнолюдських гуманістичних цінностей, а саме: ідеалів добра, правди, краси, совісті, справедливості, людської гідності тощо. Людина, котра керується в своєму житті і своїй життєдіяльності духовними цінностями, завжди буде активною, ініціативною, матиме глибоку віру у власні сили, в перемогу добра над злом.

Здоровий спосіб життя – це культурна поведінка людини. Здоров'я – феномен культури і підвищення культурного рівня людини веде до зміцнення її здоров'я.

Культура  здоров'я - джерело і шлях до здоров'я.

Культура здоров'я вчителя.

Так само як річка живить вологою всю природу: кожну травинку, квітку, дерево, де вона протікає,- так і культура здоров'я є тим джерелом яке живить різні аспекти особистісного росту кожної людини:фізичний, психічний, психологічний, соціальний... Тому загальнолюдська культура, в якій превалюють вищезазначені категорії і культура здоров'я, мають одну основу, суть якої – Гармонія, Рівновага, Самовдосконалення.

Просторові (зовнішні) складові людини

 Вищі духовні закони

 

Загально «===»
людські цінності.

 

Духовна складова
особистості.

 

 

  «===»  Закони моралі: внутрішні,особисті.

 

 

Макросо «===»
соціальне оточення (нації, держави).

 

 

Психічна складова
(емоційно-інтелек-
туальна сфера)
особистості.

 

 

«===»  Мікросоціальне
Середовище (сімя, друзі,колеги, родичі…).

 

 

 

Вплив «===»
Землі,Сонця,
Місяця - ПРИРОДИ
(біоритми).

 

Фізична  складова
(тіло)
особистості.

 

 

«===» Харчування,
фізичні вправи...

Екологія

Як видно зі схеми, просторовим аспектом функціонування фізичної складової людини є обмін із зовнішнім середовищем, тобто її життєвий простір. Формами такого обміну є харчування, дихання, енергообмін тощо. Просторовим аспектом функціонування психічної підсистеми є психообмін. Сюди належить вплив людського оточення на рівні мікрогрупи, колективу, суспільства. Просторовим (зовнішнім) проявом духовної підсистеми є духовні закони, закони моралі, загальнолюдські цінності.

Розглянемо таблицю відомого психолога А.Маслоу

Культура здоров'я вчителя.

Маслоу, створюючи свою теорію мотивацій у 40-і рр. намагався пояснити, чому в різний час у людей виникають різні потреби. Він вважав, що потреби людини мають ієрархічну структуру з 5 рівнів.
У кожний конкретний момент часу людина буде прагнути до задоволення тієї потреби, що для неї є важливішою або сильною.

  • Фізіологічні потреби (потреби найнижчого рівня) є необхідними для виживання. Вони включають потребу в їжі, воді, захисті, відпочинку,продовження роду.
  • Потреби в безпеці включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу і впевненість у тому, що фізіологічні потреби будуть задовольнятися в майбутньому (покупка страхового полісу або пошук надійної роботи з гарними видами на пенсію).
  • Соціальні потреби (потреби в приналежності, дружбі, любові) включають почуття приналежності до чого-небудь або кого-небудь, підтримки.
  • Потреби в повазі включають потреби в особистих досягненнях, компетентності, повазі з боку оточуючих, визнанні.
  • Потреби в самовираженні, самореалізації — потреби в реалізації своїх потенційних можливостей і зростанні як особистості.

Спочатку споживачі прагнуть задовольнити потреби нижчого рівня, потім можуть думати про задоволення наступної за значимістю потребою.

Основний недолік теорії Маслоу зводиться до того, що їй не вдалося врахувати індивідуальні відмінності людей. Виходячи з минулого досвіду, одна людина може бути найбільше зацікавлена у самовираженні, у той час як поведінка іншої буде в першу чергу визначатися потребою у визнанні, соціальними потребами.

Ієрархія Маслоу — дуже зручний засіб класифікації людських потреб, проте було б помилкою сприймати її як якусь жорстку схему. Зовсім не обов'язково, щоб потреби кожного рівня були цілком задоволені (а іноді це і неможливо), перед тим, як у людини з'являться більш «високі» спонукання. Насправді в кожний конкретний момент людиною рухає цілий комплекс потреб.
Але, якщо узагальнити у наведений схемі підхід А.Маслоу, то можна виділити головні три завдання людини як частини Всесвіту:

  • виживання,
  • репродукція,
  • реалізація себе як особистості та індивідуальності.

Тобто структурна організація людини підпорядкована закону Гармонії та принципу Ієрархії.
Таким чином, самореалізація людини є необхідною умовою її життєвої програми, досягнення особистого щастя.

Найважливішим завданням сучасної людини можна розглядати формування сталої світоглядної позиції, в основі якої лежить розуміння себе частиною Природи, уявлення про залежність стану здоров'я від взаємовідносин з Природою, Суспільством, Всесвітом.

Культура здоров'я вчителя.

Отже, формування ціннісного ставлення до здоров'я і взагалі до життя – це такий процес, який бере свій початок з дитинства і триває доти, поки жива людина, він зростає від сходинки до сходинки життєвого шляху і постійно вдосконалюється.

Таким чином, культура здоров'я вчителя є своєрідною інвестицією не тільки в здоров'я особистості, а також і в освіту вихованців. Учитель, що не турбується про власне здоров'я, постає негативним прикладом для учнів, а отже і соціуму... Все це висвітлює фундаментальний принцип педагогіки: якісна підготовка учня до життя визначається в кінцевому результаті професіоналізмом учителя, його культурою здоров'я.

Будьте здорові !!!

 за матеріалами  статті «Формування культури здоров'я вчителя».
Козігон Валентини Олександрівни

Укладач статті Поліщук О.О.
шкільний психолог