Сучасні протистояння та війни – це, перш за все, інформаційні війни, які чинять тиск на розум та психіку людей. Інформаційні війни є інформаційними технологіями, що впливають на інформаційні системи, маючи на меті введення в оману масової чи індивідуальної свідомості, виведення з ладу або десинхронізацію процесів управління суспільством та його складовими, перш за все військовими.

Інформаційні війни(ІВ), є формами ведення інформаційного протиборства (ІП).

Інформаційна війна.

У широкому розумінні інформаційне протиборство - це форма боротьби, що являє собою сукупність спеціальних (політичних, економічних, дипломатичних, технологічних, військових та інших) методів, способів і засобів вигідного впливу на інформаційну сферу об'єкта зацікавленості та захисту власної в інтересах досягнення поставлених цілей.

У вузькому розумінні інформаційне протиборство (у військовій, оборонній сферах) - це комплекс заходів інформаційного характеру, здійснюваних з метою захоплення й утримання стратегічної ініціативи, досягнення інформаційної переваги над супротивником і створення сприятливого пропагандистського підґрунтя під час підготовки й ведення бойової й іншої діяльності збройних сил.

Види ІП: інформаційно-технічне й інформаційно-психологічне протиборства (ІПП).

Головними об'єктами впливу інформаційно-технічного протиборства є системи телекомунікацій і зв'язку, радіоелектронні засоби тощо. Об'єктом інформаційно-психологічного впливу залишаються свідомість і психіка населення й особового складу збройних сил, спецслужб противника та системи формування суспільної думки і прийняття стратегічних рішень.

ІПП передбачає цілеспрямовану розробку та поширення спеціальної актуальної інформації, здатної зробити безпосередній або непрямий вплив на суспільну свідомість, психологію і поведінку населення, військовослужбовців. При цьому інформація психологічного і пропагандистського типу може бути не тільки усного, друкованого, письмового, аудіо та візуального походження, а й екстрасенсорного, телепатичного й іншого, розрахована насамперед вплинути на  підсвідомість особистості...

Інформаційна війна.

ІП ведеться на трьох рівнях: стратегічному, оперативному та тактичному. На стратегічному рівні ІП планують і координують найвищі органи державної влади. На оперативному та тактичному рівнях ця діяльність проводиться силами і засобами збройних сил, спецслужб, а також суспільно-політичних інститутів держави.

 Інформаційна війна (ІВ) - форма ведення ІП між різними суб'єктами (державами, неурядовими, економічними або іншими структурами), яка передбачає проведення комплексу заходів з нанесенням шкоди інформаційній сфері конфронтуючої сторони і захисту власної інформаційної безпеки.

Інформаційна війна.

Завдання І В: 

  • Створення атмосфери бездуховності, негативного ставлення до культури та історичної спадщини у суспільстві конкурента чи ворога;
  • Маніпулювання громадською думкою і політичною орієнтацією населення держави з метою створення політичного напруження та стану, близького до хаосу;
  • Дестабілізація політичних відносин між партіями, об'єднаннями та рухами з метою розпалення конфліктів, стимулювання недовіри, підозри, загострення ворожнечі, боротьби за владу;
  • Провокування, застосування репресивних дій з боку влади щодо опозиції;
  • Зниження рівня інформаційного забезпечення органів влади та управління, інспірація помилкових управлінських рішень; 
  • Введення населення в оману щодо роботи державних органів влади, підрив їх авторитету, дискредитація їхніх дій;
  • Провокування соціальних, політичних, національно-етнічних і релігійно-конфесійних зіткнень;
  • Ініціювання страйків, масових заворушень, інших акцій протесту та непокори;
  • Підрив міжнародного авторитету держави, її співпраці з іншими державами;
  • Створення чи посилення опозиційних угруповань чи рухів;
  • Дискредитація фактів історичної, національної самобутності народу; зміна системи цінностей, які визначають спосіб життя і світогляд людей;
  • Применшення та нівелювання визнаних світових досягнень у науці, техніці та інших галузях, перебільшення значення помилок, недоліків, наслідків хибних дій та некваліфікованих урядових рішень;
  • Формування передумов до економічної, духовної чи військової поразки, втрата волі до боротьби та перемоги;
  • Представлення свого способу життя як поведінки та світогляду майбутнього, які мають наслідувати інші народи;
  • Підрив морального духу населення і, як наслідок, зниження обороноздатності та бойового потенціалу;
  • Здійснення іншого деструктивного ідеологічного впливу;
  • Нанесення шкоди безпеці інформаційно-технічної інфраструктури (машинно-технічним засобам, програмному забезпеченню, мережам передачі даних, засобам та режиму захисту від несанкціонованого витоку інформації).

Основне завдання ІВ (між державами) - здійснення безпосередньо негативного руйнівного впливу на сукупну політичну могутність держави шляхом послаблення її реальних і потенційних можливостей щодо забезпечення власної безпеки. Створення труднощів у внутрішньому розвитку й проведенні активної зовнішньої діяльності, а також у підтриманні міжнародних зв'язків, завдання шкоди політичному іміджу, тобто ослаблення правлячої еліти, встановленого нею соціально-політичного режиму чи навіть сприяння усуненню останньої від влади.  

Розглянемо об'єкти посягань ІВ. Загалом об'єкт - те, на що спрямовано певну діяльність, а в нашому випадку - те, на що суб'єкт ІВ намагається вплинути з метою досягнення позитивного результату для нього. Отже, головний об'єкт, на якому концентрується безпосередній інформаційний деструктивний вплив у межах заходів ІВ, - громадська думка та свідомість окремої людини.

Різнівиди системного впливу здійснюються на індивідуальну і масову свідомість.

Інформаційна війна.

Таких впливів достатньо багато: стаття в газеті, телепередача, тоталітарна секта, порада авторитетної людини чи експерта тощо.
Усе це приклади того, як інформація впливає на прийняття нами рішень.

Сучасний розвиток інноваційних технологій дозволяє швидко і масово поширювати інформацію, яку при цьому можна змінити до невпізнання. Усе це робиться для маніпуляцій думками, емоціями, ставленнями і врешті-решт поведінкою.

Інформаційна війна.

Процес інформування – це процес відбору фактів. І факти, які ми вкладаємо собі у голову, напряму пов'язані з нашим світоглядом. Навіть один і той самий факт може бути по-різному сприйнятий двома різними людьми, незалежно від того, правдивий він чи ні. І часто людина не може сприйняти факт (навіть багаторазово підтверджений) виключно через те, що має зовсім іншу картину уявлень у себе в голові.

Проблема ще в тому, що телебачення склало іншу систему сприйняття інформації – емоційність замість аналітичного мислення. Емоційне збудження змушує нас шукати все більше інформації, проводити час за монітором у пошуках новин. Тож нам намагаються підкинути все більше інформації, часто неправдивої. Навіть якщо ми їй не віримо чи її пізніше спростують, свою справу вона зробила і посіяла зерно недовіри.

Як протидіяти інформаційним війнам? Необхідно вчитися (і навчати) відфільтровувати інформацію, а також знизити емоційне сприйняття. Варто говорити собі, що в кожної сторони є свої інтереси й інформація фільтрується відповідно. Шукати інші джерела, що можуть підтвердити чи спростувати факти. Виділити для себе декілька видань та журналістів чи громадських діячів, думці яких можете довіряти. Дуже важливо знаходити не тільки підтвердження своєї точки зору, але й шукати раціональні аргументи в інших.

Важливим напрямом формування особистості в умовах навчального закладу має бути формування критичного мислення. Критичне мислення (дав.-гр. κριτικήτέχνη — «мистецтво аналізувати, судження) — це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень.

Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення.

До операційного блоку критичного мислення належать такі процедури:

  • Усвідомлювати проблему, встановлювати діалектичний зв'язок між суперечностями;
  • Доводити, добирати прийнятні, відповідні та несуперечливі докази;
  • Знаходити контраргументи;
  • Помічати факти, що суперечать власній думці;
  • Обґрунтовувати;
  • Оцінювати, співвідносити об'єкт з певною системою цінностей (існуюче з належним);
  • Вибирати одну із багатьох альтернатив;
  • Усвідомлювати обмеження, що накладаються на висновок (істинність висновку за певних умов);
  • Використовувати різні критерії та контексти;
  • Спростовувати;
  • Узагальнювати;
  • Висувати гіпотези;
  • Робити висновки.

Рекомендації:
• Проводьте заняття з дітьми, спрямовані на формування критичного мислення;
• Рекомендуйте колегам використовувати технології формування критичного мислення в процесі навчання дітей;
• Порадьте дітям і батькам отримувати інформацію з різних джерел, аналізувати і зіставляти її;
• Порадьте батькам та колегам знизити емоційне сприйняття отримуваної інформації.

 Укладач статті Поліщук О.О.
шкільний психолог