Урок пам’яті з учнями Ірпінської вечірньої ЗОШ, які відбувають покарання в Бучанській виправній колонії №85
Мета: патріотичне виховання учнів на прикладі безсмертного подвигу воїнів-визволителів Києва.
Тези:
1.    778 днів м. Київ – столиця України – перебував під окупацією фашистських загарбників.

2.    Після переломної битви на Курський дузі, яка відбулася влітку 1943 року, Ставкою Верховного Головнокомандування Радянської Армії було видано директиву від 25.08.1943 на продовжування наступу на Лівобережній Україні від Смоленська до Азовського моря з виходом на річку Дніпро із захопленням плацдармів на правому березі та звільненням Києва від окупації.

3.    У вересні-жовтні 1943 року, просуваючись з боями з напрямку до Дніпра, війська Воронежського фронту (20 жовтня перейменованого на 1-й Український фронт) під командуванням генерали М.Ф.Ватутіна вийшли до Дніпра. 22-24 вересня у районі сіл Малий та Великий Букрин, що південніше Києва на 80 км, були спроби захопити плацдарм на правому березі Дніпра. Для цього кілька разів скидався десант, але німецькі війська не давали можливості йому закріпитись під нищівним вогнем. Плацдарм в районі Великого Букрина розміром 6х11км вдалося захопити і утримати лише 25 вересня. В цей же час були захоплені невеликі плацдарми 4х6, 3х8 і т.д. у районі сіл Велика Щучинка та Халеп’є кагарлицького району. Тут воювали  підрозділи 40-ї армії Жмаченка та 27-ї армії Трохименка.

4.    27 вересня в районі с. Лютіж, що в 30-ти км північніше Києва, війська 60-ї армії генерала Черняхівського захопили плацдарм 15х20км, а підрозділи 13-ї армії генерала Пухова плацдарм 30х35 км в гирлі ріки Прип’ять.

До 70 річниці Дня визволення Києва

5.    Г.К.Жуков був направлений Й.В.Сталіним координувати дії 1-го та 2-го Українських фронтів по звільненню Києва та Правобережної України. На запитання Сталіна, коли буде взято Київ, Жуков відповів: «Не раніше 20 листопада». Але Сталін наказав звільнити столицю України до дня Жовтневої революції – 7 листопада. Це привело до надзвичайно великих людських втрат. Адже війська, що не мали перепочинку після виснажливих боїв на Курській дузі, змушені були на ходу доукомплектовуватись живою силою і технікою і без підготовки кидатись у холодні води Дніпра. Фашисти прострілювали Буркинський плацдарм. Радянські війська несли величезні втрати. Плавзасобів не вистачало, понтонів також, тому форсування Дніпра відбувалося на човнах місцевих жителів, тинах-плетенках, набитих соломою плащ-наметах. Мій дідусь, Іван Григорович, у складі військ 38 армії тричі у жовтні 43-го року форсував Дніпро. За його спогадами вода кипіла і була чорно-червоного кольору.

6.    На Букринському плацдармі воювали відомі особистості: Віктор Астаф’єв – знаменитий письменник, який керував взводом і був поранений у битві за Київ. Ті події він описав у повісті «Нет мне ответа». На цьому плацдармі у ролі комвзводу бився за Київ Григорій Чухрай – народний артист СРСР, відомий кінорежисер.О.П.Довженко у своїх спогадах писав про 300 000 так званих «чорно-списочників», які фактично всі загинули на Буркинському плацдармі. Це юнаки 16-18 років, яких призивали у звільнених Радянською Армією населених пунктах Лівобережної України. Їх, навіть, не переодягнули у військову форму, не озброїли  - на 3-х видавали одну рушницю, нічому не навчили. Вони просто були жертвами, які заплатили власним життям, щоб Київ було, за вказівкою Сталіна, звільнено до 7 листопада.

7. Між тим, була можливість звільнити Київ ціною значно меншої крові. Альтернативу плану Г.К.Жукова – наступ на Київ з Буркинського плацдарму, висунув інший видатний полководець – К.К.Рокосовський. він пропонував звільнити Київ з Лютіжського плацдарму і мотивував це двома вагомим причинами:
1) Лютіж втричі ближче до Києва ніж Букрин;
2) два захоплені 13 і 60 арміями плацдарми у районі Вишгорода і гирла Прип’яті , за розмірами значно більші, ніж Букринський плацдарм.
На жаль, Жуков не дослухався до думки Рокосовського (стосунки між ними бажали бути значно кращими). Як виявилося згодом, Рокосовський був правий і Жукову довелося пристати на його пропозицію. Але це відбулося лише тоді, коли у водах Дніпра зникло від 400-600 тисяч воїнів, які намагалися звільнити Київ з півдня, з Букрина.
Погода останнього тижня жовтня і першого тижня листопада 1943 року у районі Києва стояла сира, туманна, що не дозволило розвід авіації гітлерівців помітити перегрупування 38 армії генерала Москаленка і 3 гвардійської танкової армії генерала Рибалка з Букринського плацдарму на Лютіжський, а це близько 200 км лівим берегом Дніпра у безпосередній близькості від розташування фашистів. Ці формування спочатку форсували Дніпро під Букрином на правий берег, потім знову на лівий, маршкидок почали лівим берегом на Лютіж, а потім знову форсували Дніпро у районі Лютіжа на правий берег. Все це було зроблено за 7 днів і 1 листопада 38 армія і 3 гвардійська танкова вже були зосереджені на Лютіжському плацдармі, північніше Києва.
Замість танків, гармат, «катюш», що передислокувались на Лютіжський плацдарм, на Букрині залишили макети з фанери, дощок. На щастя, розвідка гітлерівців не помітила цієї підміни.

90-03-70-riccha vyzvolennia Kyiva

9. Настав ранок 1 листопада, коли вже все було готово до штурму оборони фашистів. Наступ радянських військ почали з Букринського плацдарму війська 40-ї армії генерала Жмаченка та 27-ї армії генерала Трохименка. Це був відволікаючий маневр, але німці повірили, що саме з півдня почався штурм київських укріплень. Лютіжський плацдарм у цей час мовчав. І коли фашисти почали перекидати резерви з північної ділянки оборони Києва на Букрин, тоді 3-го листопада почався справжній масований наступ на Київ. Вранці 500 «катюш», близько 2 тисяч гармат і мінометів у складі 7-го артилерійського корпусу прориву, який також був передислокований з Букрина, почали підготовку. Фашисти цього не чекали, це була несподіванка. 4-го листопада почала наступ на Київ 3-тя гвардійська танкова армія Рибалка. Зав’язались запеклі бої на підступах до Києва, особливо в районі Житомирського шосе та Святошино, а о 4 годині ранку 6-го листопада танк Т-34 сержанта Никифора Шолуденко, увірвався першим до Києва по Брест-Литовському шосе (нині проспект Перемоги). Столицю України було звільнено. 7-го листопада у парку Шевченка, що навпроти червоного корпусу університету, відбувся мітинг на честь визволення Києва. На ньому виступив представник Ставки Г.К.Жуков, командувач 1-м Українським фронтом М.Ф.Ватутін. зібралися тисячі киян – голодних, змучених, але таких щасливих!

10. битва за Київ була однією з найбільш кривавих у ході війни. Ніхто достеменно не може назвати точної цифри полеглих воїнів визволителів. Цифри варіюють від 600 000 до 800 000 загиблих. Так, Букринський плацдарм допомагав утримувати полк зеніток, в якому служили 600 дівчат-зенітниць. Майже всі вони загинули. За визволення Києва 2438 воїнам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена «Золота Зірка». Це була  п’ята частина всіх удостоєних цього найвищого звання за період всієї війни. Звання Героя отримали 47 генералів, 1248 солдатів-сержантів,  а решта – офіцери. Було засновано медаль «За визволення Києва». 


На жаль, тисячі героїв залишилися безіменними. Вічна шана і доземний уклін всім героям-визволителям: іменним і безіменним. Це їм завдячуємо ми життям, це на їх честь розквітло місто-красень на високому правому березі Дніпра. І наша пам’ять, і місто, що мов фенікс, воскресло з попелу і руїн, є найкращим пам’ятником воїнам-визволителям. Поети і композитори на їхню честь складають вірші і пісні:

«Кто погиб за Днепр,
Будет жить в веках,
Коль сражался он
Как герой»

11. Ще близько 2-х місяців німці намагалися повернути Київ, але 24 грудня війська 1-го Українського фронту перейшли в наступ – почалося звільнення України…

12. Визволення Києва остаточно закріпило перевагу Радянської Армії над гітлерівською ордою, дало моральну і фізичну перевагу воїну визволителю, але до остаточної перемоги ще був довгий і кривавий шлях…

Учні вітають ветерана Бузенка О.Я.

Автори-укладачі: Лазаренко Т.К., Козакова Т.Г.

Рекомендовано: учителям історії та класним керівникам для класної і позакласної роботи.