Ще декілька років тому при слові «війна» у нас виникали асоціації з подіями шістдесятирічної давності. Коли звучало слово «воїн» ми пригадували наших дідусів та бабусь, що крокують під воєнні пісні під час параду до Дня Перемоги. Ми з повагою слухали розповіді ветеранів та все одно було відчуття ніби всі лихоліття війни відбувалися не на нашій землі та не з нами.


Можливо не все було гладко, але ми жили у мирі та спокої. І саме тому сьогодні важко навіть уявити, що на українській землі йдуть жорстокі бої. Тяжко усвідомлювати, що сотні і тисячі мирних громадян змушені покидати свої домівки. Не можливо збагнути, що кожного дня гинуть молоді хлопці.
Сьогодні Україна переживає найскладніший період з часів незалежності. І саме тому ми як ніколи повинні допомагати та підтримувати один одного, адже в єдності наша сила.


Вже декілька місяців прості українці борються з лихоліттями війни, створюють волонтерські організації та чим тільки можуть допомагають переселенцям зі східних регіонів. Ось і колектив Ірпінської вечірньої школи не залишився осторонь цієї проблеми.


Вчитель історії та правознавства Кособуцька Ніні Андріївна не аби як перейнялася проблемою біженців. Ніні Андріївна надала притулок колезі, Бєловій Олені Ярославівні. Олена Ярославівна – вчитель біології з міста Кіровське, Донецької області. Ніна Андріївна постійно стверджує, що хто хоче приносити користь, той і з буквально зв'язаними руками може зробити безодню добра. І слова її не розходяться з вчинками. Вона не лише надала житло Олені Ярославівні, а й допомогла знайти роботу та влаштуватися на посаду вчителя в ЗОШ № 5.


Вчитель математики та інформатики Вдовцова Олена Степанівна вже не перший місяць передає кошти та речі на потреби української армії. В жовтні Олена Степанівна, на прохання солдатів, займалася збором художньої літератури. Для передачі зібраної літератури вона особисто їздила в с.Межигір"я де проходила ротація батальойону "Січ". Особливо вдячні військові були за книжки українською мовою.


Більше того, на загальних зборах членів профкому Ірпінської вечірньої школи одноголосно було прийнято рішення про збір та передачу коштів військовій частині В 4126. Кажуть, що дорожче всіх титулів - добре серце проте нам всім було надзвичайно приємно, що у відповідь на наш щирий і безкорисний вчинок ми отримали лист-подяку від командира військової частини.

147-02-dobrota


Ми дуже сподіваємося, що вже скоро в Україні запанує мир. А поки ми готові чекати та з добротою у серці боротися, адже доброта - це найблагородніша зброя!