Слово «конфлікт» викликає у більшості відверто негативні асоціації.
Є кілька причин тому, чому ми намагаємося за будь-яку ціну не конфліктувати.

Конфліктувати страшно. Можна зовсім зруйнувати стосунки і втратити близьку і рідну людину.
Конфліктувати погано. Ми боїмося отримати ярлик «сварливого», «істеричного», «незлагідного».
Минулий досвід підказує нам, що конфлікт – це боляче. Багатьох з нас переслідують спогади про крикливі сварки батьків і про ту страшну напругу, яку викликало їхнє бойкотування один одного. Те, як розвʼязували конфлікти наші батьки, часто-густо стає для нас єдиною моделлю розв’язання наших проблем у стосунках з іншими людьми.

Сімейні конфлікти.Ч.1

Сімейні ж конфлікти взагалі тема особлива.
В сім’ї ми шукаємо підтримку і взаємопорозуміння, єднання душ та поглядів у всіх питаннях. І раптом стикаємося з тим, що найближча для нас людина кричить, не розуміє нас, тижнями не розмовляє, робить щось таке, що нам не подобається.

І разом з тим конфлікти - обов’язкова частина життя.

 Сімейні конфлікти.Ч.1

Конфлікт може стати початком розвитку ближчих та гармонійних стосунків, покращення свого життя та життя близьких нам людей, можливістю реально щось змінити.
Рутина життя засмоктує нас. Ми можемо замислюватися над тим, що хочеться щось змінити, але іноді тільки конфлікт змушує нас зробити це.

Конфлікт – часто є лише проявом накопиченого невдоволення та напруги, сигналом того, що далі так жити неможливо. І замість того, щоб втікати від нього, можна прислухатися і пригледітися до цього сигналу.

Сімейні конфлікти.Ч.1

Проблема в тому, що багато хто з нас не припускає навіть думки про те, що з конфлікту може вийти щось добре, так само як і про те, що свої негативні почуття (гнів, роздратування, невдоволення) можна обговорювати і виражати без шкоди для людей, які знаходяться поруч.
Саме тому дуже багато людей, що звертаються за допомогою до психолога, просять: «Навчіть мене не сваритися», «Зробіть мене спокійнішим, навчіть не конфліктувати».

Насправді життя без конфліктів – це ілюзія.

Сімейні конфлікти.Ч.1 

ВАРТО ЗРОЗУМІТИ, ЩО КОНФЛІКТ – ЦЕ НОРМАЛЬНО. ВСІ ЛЮДИ РІЗНІ, І ВІДМІННОСТІ СПРИЙМАТИ ДУЖЕ ВАЖКО. НЕГАТИВНІ ПОЧУТТЯ – ЦЕ ТАКІ Ж САМІ ПОЧУТТЯ, ЯК І ПОЗИТИВНІ, ВОНИ ПОТРЕБУЮТЬ ВИРАЖЕННЯ ТА ОБГОВОРЮВАННЯ.

ЧОМУ ВИНИКАЮТЬ СІМЕЙНІ КОНФЛІКТИ? Або ЯК ДОЗВОЛИТИ ІНШОМУ БУТИ ТАКИМ, ЯКИЙ ВІН Є, ЯКЩО ТОБІ НЕ ОДНАКОВО, ЯКИМ ВІН БУДЕ.

Більшість людей одружуються і думають, що їх партнер такий самий, як і вони, що вони обидва хочуть одного й того самого в житті. Дуже швидко виявляється, що це не так.
Жодну пару, що має близькі стосунки, не обійде відкриття істотних відмінностей між ними.

Проблема в тому, як ми реагуємо на ці відмінності.
Більшість з нас бачить в них загрозу своєму ідеалові щасливого шлюбу – вічній гармонії між людьми, які хочуть одного й того самого одночасно.

Коли виявляється неоднаковість, багато хто пробує зробити свого партнера схожим на себе, змінити його.
Однак часто це зовсім непросто зробити. Коли ми впевнюємося, що так не виходить, то починаємо непокоїтися. Виникає думка, що причина нашого неспокою полягає в поведінці партнера: «Я нещасливий(а) через те, що він(вона) робить… Коли б він(вона) змінився(лась), тоді б мені не було так погано. Це його (її) провина».

Сімейні конфлікти.Ч.1 

Але, як це не дивно, ті, від кого ми домагаємося змін, зовсім не хочуть бути глиною, з якої можна зліпити, що завгодно. У них є свої переконання, свої уявлення про правила сімейного життя, про цінності на які вони опираються.

І в цьому одна з основних причин сімейних конфліктів.
У відповідь на наші вимоги змінитися, партнер може:
a) поступатися;
b) атакувати;
c) просто уникати стосунків;

Ті, що поступаються: «Я хочу тільки того, чого хочеш ти».

Головне завдання такого стилю поведінки в конфлікті – досягнути миру будь-якою ціною.
Люди, котрі часто застосовують цей стиль, бояться конфлікту, а ще більше – віддаленості у стосунках, нехтування з боку близької людини.
Поступливі у відповідь на вимогу партнера змінитися, прикидаються, що ніяких відмінностей немає. Вони можуть більш менш усвідомлювати свої потреби, але вважають їх неправильними і такими, що руйнують сімейні стосунки, а тому ігнорують їх.
Такий стиль поведінки допомагає створити видимість щасливого шлюбу.

Та в поступливості є і зворотній бік – «добре, я поступлюся в цьому питанні, але ви за це заплатите!»

Якщо партнер відмовляється «платити», то може виникнути конфлікт – « Я для тебе зробив ось це, а ти для мене навіть цього не можеш!». Якщо і це не спрацьовує, то той, хто поступився, збільшить тягар провини партнера і відіграється наступного разу або в інших питаннях.Якщо ми не виявляємо відкрито свої почуття і потреби або робимо вигляд, що не помічаємо їх, це ще не означає, що вони зникають. Вони залишаються «всередині» і «починають виражатися» іншими способами.

Частіше такий стиль використовують жінки. Проте чоловікам така поведінка теж властива.

«Поступливі чоловіки» компенсують свої поступки випивкою або можуть не розмовляти.
«Поступливі жінки» часто починають надмірно контролювати чоловіка (телефонують на роботу, мають сумнів щодо причин несвоєчасного повернення додому тощо) або просто «пиляти» його.

Сімейні конфлікти.Ч.1

Ось один приклад: Ольга одружилася с чоловіком, який уже був у шлюбі. Він довго й болісно розлучався з першою дружиною, і після одруження з Ольгою сказав: «В моєму попередньому шлюбі були одні скандали. І я хотів би, щоб у нас з тобою не було жодного!». Ольга дуже кохала чоловіка і вирішила, що чого б їй це не коштувало, але скандалів в домі не буде, вона почне поступатися.

Спочатку все йшло добре, однак з часом її невдоволення почало накопичуватися. Народилась дитина, почала підростати, але на всі спроби жінки завести мову про роботу, чоловік відповідав невдоволеним мовчанням. Вона зазвичай поступалася. А напруга продовжувала наростати. В результаті Оля почала перетворюватися в своєрідну домоправительку. В конфліктах вона, як і раніше, поступалася, але тепер контролювала чоловіка у всіх дрібницях. Вона телефонувала до нього на роботу, регулярно контролювала час, коли він йшов і повертався з роботи, відмовлялася зустрічати його з друзями і ображалася, якщо він сам проводив час без неї.

Було ще багато різних дрібниць, якими вона «карала» чоловіка за те, що була неспроможна відстояти свої інтереси. Внаслідок після восьми років шлюбу він залишив її і пішов до іншої жінки. Те, що її «домашня тиранія» була викликана подавленими агресивними почуттями, вона зрозуміла значно пізніше, працюючи з психологом. Її слова: «В цьому шлюбі заради чоловіка я втратила себе і в результаті стала йому не цікава і не потрібна».

Ті, що атакують: «Є дві точки зору – моя і неправильна».
Атакуючі розглядають партнера як проблему і відверто намагаються його змінити.

До того часу, доки «супротивник» не буде робити і розуміти все аж доки як вони, атакуючі не відчують себе переможеними і основні сили витрачають на те, щоб змусити іншого робити по-їхньому.
Якщо щось виходить не так, як вони вважають за потрібне і правильне, то починають відчувати себе пригнобленими (хоча не завжди зізнаються в цьому). Те, що є інша точка зору, викликає у них різні почуття, зокрема й агресію.

Здавалося б, людина відкрито виявляє свої почуття і своє невдоволення.
Проте проблема в тому, в якій формі це відбувається.

В даному випадку виявлення почуттів перетворюється на звинувачення іншого, доведення його неправоти і недосконалості. Це тільки погіршує ситуацію. Партнер може відчути себе винуватим в чомусь і намагатиметься порозумітися чи виправдатися. Його може розсердити те, що стверджувач вважає себе правим настільки, що може дозволити собі подібні зауваження.

Ті, що уникають стосунків: «Я не буду думати про це тепер, я подумаю про це завтра».Для деяких людей найкращою реакцією на будь-які вимоги є відсторонення.Вони відходять або фізично, або емоційно, коли ситуація стає для них надто напруженою. Це можна зробити тонко – змінити тему розмови чи ввімкнути телевізор або різко, наприклад, піти з дому.

Ті, що уникають, звичайно поводять себе таким чином тому, що відчувають своє безсилля. Вони вважають, що партнер сильніший і не бачать можливості бути самими собою в близьких стосунках з владною людиною. Ці люди часто здаються незалежними, але це всього лише вивіска. Про них можна сказати: «Вони незалежні, тому що від них нічого не залежить».

Ці три способи поведінки в конфліктній ситуації виявляються непродуктивними і сприяють накопиченню агресивних почуттів у партнерів.

Як виявити свої почуття та не поглибити конфлікт?

Ключовий підхід полягає у використанні «Я – висловів». Ви повідомляєте інформацію про свої почуття, потреби або оцінки без зневаги та осуду. Ви говорите про те, чого Ви хочете, що Вам необхідно або що Ви думаєте, а не про те, що треба робити або говорити іншому. Ви відстоюєте свої інтереси, але при цьому не чините тиск на іншу людину. Людина не буде відчувати себе припертою до стінки, у неї не буде необхідності захищатися і, як наслідок, входити у конфлікт або його загострювати.

Сімейні конфлікти.Ч.1

  • «Я-вислови» просто починаються із займенника «Я» і представляють ваші власні почуття або реакцію.
  • «Ти-вислови» представляють звинувачення і оцінку, що змушує людину захищатися і провокує її на агресію.

Коли Вам хочеться сказати:

  • «Чому ти так пізно?! Ти повинен був бути вже давно вдома!»
    Скажіть:
  • «Я дуже хвилювалась, що тебе так довго немає»..

Сімейні конфлікти.Ч.1

 Продовження читайте далі у Ч.2

За збірними матеріалами, автор невідомий

 Укладач статті Поліщук О.О. шкільний психолог